у телевізорі до загину перемикаю себе невпинно жебрай жебраю ясного раю мелися мливо дивися Києве

У цьому дворку як у вінку, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров´я! Там господар як виноград, Там господиня як калина, Його сини як соколи, Її дочки як панночки. По саду ходили, сад садили. Сад садили, сад поливали, Вищий мене, кращий мене.

У цьому полі, синьому, як льон, де тільки ти і ні душі навколо, уздрів і скляк: блукало в тому полі сто тіней, В полі синьому, як льон. А в цілому полі синьому, як льон, судилося тобі самому бути, аби спізнати долі, як покути, у цьому полі синьому, як льон. Сто чорних тіней довжаться, ростуть і...

У «саду нетерпіння» із віршами Матіос Я сльозами смічу солоними. Від тих сліз, як укусів ос, Пухнуть очі і серце. Долонями Затулюся від світу чи сорому, Яко жінка з ночами безсонними, Що в часи найбільшого голоду Пише вірші, гордýє коронами.

Воно, ніхто й сумнівів не мав, та все ж… Але, коли побачили, як Владик під´їхав до суду зразу за суддею, як обидва повиходили, перекинулися двома-трьома словами, але не привіталися (тобто, віталися раніше), семикриківці збагнули доконечно – все вирішено. І справді – як...

Удари молота і серця — І перебої… і провал… Але ізнову розіллється Вогнем гартований хорал. Муром затято обрій — Вдарте з розгону: р-раз… Ми — тільки перші хоробрі, Мільйон підпирає нас. Ми — тільки крешемо іскри, Спалахують мільярди "Ми",...

Удосвіта на прирічковий пастівник Впав журавель й одразу заходивсь Сягнисто крокувати між кротячих гірок. Моє безсоння й діловитість птаха Не перестрілися, Хоча... Зараз пориюся у собі... Єство мудріше за стовковиська нейронів. Воно і журавель... І ця часина І в Африці, і...

Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату! Світ вже кінчиться! Вже буря гуде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенная змора іде. Десь проявились якісь нігілісти — Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу, матінку, з кашею з´їсти, Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз...

Уже світає, а ще імла... На небі зморшка лягла. - Яка зайшла ж мені печаль! Промінні заори воралися у хмари. Чую - фанфари! - Яка зайшла ж мені печаль... Ой не фанфари то, а сурми та гармати. Лежи, не прокидайся, моя мати!.. Прокляття всім, прокляття всім, хто звіром став! (Замість сонетів і...