З таємної безодні небуття Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную катушу. Вона летить, мов зірка тая, Що з неба в безмір улітає, — Та ось спинилась на момент; В півшляху три богині-Долі Її стрічають, щоб по волі Їй на дорогу дать презент. І...

Мы должны во все стороны растягивать нашу душу, словно это полотно, растягиваемое до бесконечности. Андрей Тарковский. «Ностальгия»   — У меня есть одно желание, ну, ничего сложного, просто надо выбрать место и время. Хочу в костюме и дорогих туфлях прогуляться по...

І день не день, і йде не йде, А літа стрілою Пролітають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрі думи, О холодний камінь Розбивають серце наше І співають амінь, Амінь всьому веселому Од нині до віка. І кидають на розпутті Сліпого каліку. Невеликії три літа Марно пролетіли... А багато в...

Підозріла була Низька річки набережна, Коло якої ми зібралися, Щоб говорити про таку штуку, Як поліглотство.   Класична розмова Серед вечірнього шлаку, Серед зоряних воєн на риб’ячих хвостах, Про вчених, що знали по 15 мов, Про явище торгового полілінгвізму, Про студента з...

Крилата скрипка на стіні, червоний дзбан, квітчаста скриня. У скрипці творчі сплять вогні, роса музична срібна й синя. В квітчастій скрині співний корінь, п´янливе зілля, віск, насіння та на самому дні три зорі, трьох перстенів ясне каміння. В червонім дзбані м´ятний трунок,...

  Три сестри є у мене. Так і живемо - як одна сховає сідло, то друга його знайде, коня осідлає і підведе до порога, а третя - батькам не скаже. Втім, нащо їй знати - в її дев’ять років? Хай думає, що я на війну їду. Та й таке. Три сестри у мене - як у Чехова. А я,...