Ти В очах барвінок принесла і тишу На жадібних устах. У білі сурми квіту В саду сурмили молоді акації, Світила Заплутувались у косах твоїх. А ніч! А ніч яка була! – Немов леґенда… І так хотілося дістати срібні віжки місяця, Зручніш вмоститись на полудрабках старого Воза, І...

Поглухли, посліпли в безстидній дрімоті, Ні легіт не війне над їх головами, Шувар не шелесне від гнилої ями, Посліпли, поглухли — в болоті. Не війсь над мерцями русалчиним летом, Не страш, не жахай їх кличем Вернигори! Не встануть, хоч будуть валитися гори, Хоч пекло стрясе...

Тиха пора із домішком срібла, тому і небо коштовне сьогодні. Бджола б’ється, наче осліпла, в щойно запалені вікна господні. Вогні, що світяться на сторожі, на які летять довірливі нетлі. Вечори цими днями схожі на вантажників, що виносять родинні меблі, на дітей, що...

Що несеш мені в тихому імені, В зливі кіс, перевитій, важкій? Що нашепчуть вуста твої стримані Несповитій тривозі моїй? Чи над каннами над пломенистими, Де я пісню твою перестрів, Знов розсиплешся аметистами З-під холодних і зламанних брів? Що з твоїми словами невмілими, Хто їх трунком гірким...

тихо співає тихо баба спиває лихо котить яйцем по тім´ї друзі мої зникають йдуть (бо надворівечір) спати в щасливі сім’ї  

Толя недовго гостював на бабусиних хлібах. Десь на другий чи третій день по приїзді в село його бачили на колгоспнім дворі. Це був тендітний, бліденький підліток, мало схожий на сільських хлопчаків, огрубілих, засмаглих, немов налаштованих до роботи, їх охоче відправляли в поле, кого до жаток,...

Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай остання пісня-зітхання Загомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! — То не смерть, то не смерть наблизилась, Лиш розбились мої сподівання. Казка-щастя так гарно скінчилась, І...

Їй акомпанують Промінне сонце Й альт струмка, Утеклого із лісу, де йому Набридла темрява. Зблиски верхів хвиль Вітають просторінь полущеного поля, А поле Радіє небу без хмарок. Мені б так само виключно радіти, Проте це майже неможливо. "Скажу за всіх..." - не...

1. Чоловік в темному однострої вдарив його двічі – по обличчю, а потім по спині, з усієї сили, діловито й без емоцій, ніби це й справді була щоденна нудна робота, яку він, проте, любив.  Тарас Шевченко заплакав від болю та образи, прикривши своє лице обома руками. Інший військовий...