Страшно в горах вночі в самоті хати. Небо чорне, низьке випива вічі. Час біжить, час бренить, час сплива в вічність. Тіло прагне дванадцять синів мати. А на долах вітають пору яру. Душі — дзвінко-стрункі і тіла — пружні. І тортури стріча й стріча кару Гордовита зухвалість, тверда...

Стрибок від осені до весни - Повільна сльота і солодка спрага… Тебе випалюють - кажуть вони - Заради твого ж блага За тебе твій прокладають маршрут За тебе думають і поволі Свобода складається мов парашут Це - танці у колі Це видимість волі це міф забуття Це...

Цикл 1 Пущені пруживим, тугим луком, в чорну пітьму дзвінко полетіли ковані огнистим Локі стріли. Чорну ніч розколивали звуком. Горда дума на чолі блідому: десь судьба захована в безмежжі! Блиск вогню цілує горді вежі, блиск вогню на овалі шолому. Непобідна посестро валькірій! Чом ця стрілка...

1 Ті, що крізь помилки до правди добиваються, Мудрецями називаються; А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні. 2 Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах, Той був неначе без очей лице; Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах, Той воду лив у збан, в якім розбив денце. 3 Як полоняник,...

1 Пурпуром сонечко сходить, Пурпуром криється в морі; Так будь і ти все спокійний — В щасті і в горі. 2 Мужню силу хоч похилить горе, Та не зломить, в підлість не поверне; Так і свічку хоч схили додолу, Свого світла вниз вона не зверне. 3 Обрубане дерево знов зеленіє, І місяць із...

*** Я как-то вышел Я сразу понял Я не Паприщин Я другой Я все до фени Я если честно Я параллелен Я мне здесь тесно Я где-то танец Я свет туши Я улыбаюсь Я нет души 9. 01. 2009 ***     Мох на сердце. Мог на флейте с небом говорить, Сил хватило бы дойти до звездных...

В. П. ГорленкуБув день осінній. Сіра мла Габою землю одягла, І сіяв дощ. Ішла пора Перед суботами Дмитра. А й досі наш веселий край Шанує щиро той звичай, З котрим ще прадіди жили Й нащадкам в рід передали, Щоб в ті суботи поминать, Кого нам приязно згадать. І, взявши карту, щоб на їй Писать...