Самотні вирви по землі, як дочки. Вечірній простір завмирає й стогне полиск хвиль - Ще зеленіючих дерев лампадки, мов шматочки Не м`язів, але втрачених за день людських зусиль. Замкни себе у безнадійний простір тіла - нагадає кому. Завмри, подумавши, що уостаннє стогне, мов робочі крани, м`яз...

Скільки б я не старався виїхав по-сірому взяв дорогий компас змастив гранатомет спеціальним мастилом замовленим із штатів білим і мʼяким наче дитячий крем для рук взяв пострілів щоб вистачило зазделегідь гарно замаскував позицію не виходжу з окопу без необхідності навіть...

Скільки в тобі поцілунків? Десять мільйонів – срібних. Пускаєш їх по одному, Наче свій дух – на волю.   Шепчеш на всю ніч лунко: «Рідна моя, рідна!» Серце мого дому, Світло мого болю.   Збирайся, пий каву. Маршрутки нас не переможуть. Бісів кривого...

Зсипайте свої камені на моїй могилі, співайте дифірамби на пошанування дурня: коліщатко осі піді мною похитнулося… 27.о2.2оо7

ніхто не помітив як став я скляним і прозорим іду крізь вечірні квартали й провулки іду тротуарами мокрими від осінніх дощів мене пронизує світло автомобілів крізь мене видно дерева і тіні чужі крізь мене видно гірлянди неонових вивісок крізь мене видно постаті перехожих яких...

Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі лише співать: “Цвіти, цвіти!” Аж власний світ у ній почне рости, В якому будуть теж сонця, і зорі, І тихі води, чисті і прозорі. Прекрасний шлях ясної самоти. Іти у сніг і вітер,...

Пам´яті моєї матері І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими пожалій. Поглянула — скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорнів... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не...