Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового...

Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб´єш... Вигострю,...

Вони зайшли до Владиславки[1] з гулівських ярів. Троє: один більший, з надщербленим бивнем і шкарубкою, збриженою, наче кора на старій вербі, шкірою та двоє дрібніших. Напилися з Бутені, щербатий дозволив меншим (може то були його самки) полити себе з хоботів і від того його шкіра зробилася ще...

Ти кажеш мені, що щасливий. Майже щасливий, все йде одне за одним, Неначе слоники, тримаючи одне одного за хвостик. Лише зізнаєшся, що дівчини немає, після мене Ніяк не запустиш цей процес. Підніми голову – на небі слоники – Один за одним танцюють в колі А грішні люди на грудях...

Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, літо їлося, Літо кипіло вишнево, лутово, Густо сміялося, половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, в сторінковім...

Злодійкувато вирву сивину З твоєї пишночубої голівки. Така ще юна, схожа на весну, Але чом очі ніби без домівки?   «Чекання, любий, залишає слід, Любов дарує весняне обличчя. Себе картала, хоч було не слід – В такому віці плакати не личить».   «Твоє...

Смереки сині, Сріблясті буки Здіймають в небо стопалі руки, Мені махають через Карпати: – Приходь спочити, Пісень співати. Ми всі шумливі, живі, здорові, У наших жилах – краплини крові, Яку пролив ти на верховині.– Гукають буки, Смереки сині. І я той поклик вчуваю радо, Лечу...

Спинили кров. Пощо спиняти? Нехай тече та клекотить, Як та криниця! Час вмирати, Бо страшно, тяжко в світі жить. Ох, як болить! Та се лиш хвилю. Вже полекша, знать, настає… Великий пан прийде, похилю Остатній раз чоло своє Під сильною його рукою Й війду у царство супокою. Що там за...