Сипле, сипле, сипле сніг. З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні. Одностайні, мов жура, Зимні, мов лихая доля, Присипають все життя, Всю красу лугів і поля. Білий килим забуття, Одубіння, отупіння Все покрив, стискає все До найглибшого коріння. Сипле, сипле, сипле сніг,...

Війна вбиває… Земля змучена стогне. Багряна трава.   Ранок. Золотий жовтень. Озеро завмерло, віддзеркалюючи заспані очі багатоповерхівок.   Жінка, років сорока, повненька і, певно, не дуже вродлива, скромно одягнена, сидить на лавочці, похитуючи ногою стареньку коляску,...

Сідаєш в броню наче у човен накладаєш на очі тактичні окуляри замість монеток і запливаєш у Стікс посадки. Водій-механік Харон впевненно мчить у невідомість і достеменність гуде двигун наче перше слово сьогодні твій Бог носить легкі плити мультикамові брюки з...

Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, — Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, — Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в жниво. Ти, брате,...

  Ми нарікаємо завше, що минула пора великих людей – чоловіків і жінок, котрі у чистій одежі здіймалися на Агору. Але ж у природі так є: грубшає кора, минає століття, і вже вінок, а не лавр, шелестить над чолом потвори.   Думаю, що колись і мені доведеться, осипавшись...

I Посіяли трішки — та й страшно: Чи зійде?..чи ще присівати? Та сійте ж! — минає посуха — Не дурно ж тим хмарам снувати… Не дурно ж так дощиком пахне… Он хмара згущається чорна, Край неба весь скоро обгорне.., От блискавка блисне і грім як не трахне! Не дурно ж...

Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти? Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже. О бозі, духах мож ся...

Йому гностики наносили багато гостинців-доріг – вискакують з його смаглої усмішки. І заграють з усіма, хто вище до сонячної розвилки, до золотистого фантика із коробки Делі, із кавового денця Мохенджо-Даро. На голові у нього жіноча бабетка,- він мусить її стерегти, щоби чоло не втікло, а...