Ні зозуля в лузі затужила, Ні пташина в тузі голосила, То сестричка лист писала, На сторону посилала, Та й до брата слезно промовляла: «Брате милий, брате соколоньку, Ти-сь покинув сестру сиротоньку, А я ходжу, накликаю, Як зозуленька в темнім гаю: Верни, верни з далекого краю!»...

– Попрацюйте кулачком! Я почав слухняно стискати й розтискати кулак. Тим часом вона вміло розкривала упаковку з препаратом. Одного вправного руху вистачило жіночці в лікарському, свинцевої барви, костюмі на те, аби зломити кришечку скляної ампули. Цікаво, як називається посада...

Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: — Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі? — І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина. Дніпро геть-геть собі розкинувсь! Сіяє батько та горить! Дивлюсь, у темному...

Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом- казкою За віконечком,— Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі,...

Сиві гриви зірниць, вузлувата дорога... Чую клич: "Озирнись!" Озиратись - на кого? Лиш опока золи - золотими степами, що всуціль заросли соляними стовпами. Під копитом змина понадземна відплата і старі письмена, і нові письменята. Незатуплений гнів підтинає коріння. До комонних огнів промовляє...

Сидів пустинник біля свого скиту Серед лісів безмірних та безлюдних І слухав пташок голосів пречудних І вітру в гіллі пісню сумовиту. Аж бач, голубка, його пташка біла, Що вже два дні не знать де пропадала, Ту ж понад ним крильцями стріпотала І тихо в нього на колінах сіла. Старий погладить...

Сижду в тюрмі, мов в засідці стрілець, Усякий звір поперед мене мчиться, Не криється від мене, не боїться, Показує, в чому хто є мистець. Лис — злодій тут, не скромник, не святець, І вовк — не музикант, а просто вбійця, Медвідь — дерун і лютий кровопійця, Забув про жарти,...

… Моя малеча стояла біля канапи та, істерично викрикуючи «апесини ма!!!», показувала рученям на підлогу. Було неважко здогадатися у чому річ: вона позакочувала всі апельсини, що лежали на тарілці, під канапу, а діставати фрукти у неї не було жодного бажання. Зате таке бажання...