Тими сірими великими очима, що суворо оглядали всякого з-під великого чола, тією поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Коли б хто почув, як було гукне він улітку, одвертаючи од гречки корову, то, не бачивши його, подумав би, що то гримає старий, бородатий Микита-чабан, а...

Свєта, ну нафіга всьо ето? Т.І.К. Ти працювала в тютюновому ларьку. Така жадана, ніби сигарета до кави зранку. Мріяв про таку і знав твоє ім’я прекрасне – Свєта. Світланочко, Світуля, Світлячок. Ти зіркою світилася у небі. Про інше не було уже думок, лише про тебе. Всі лише про...

Світло тут, поміж нас, і зовні. На кордоні – вікна квадрат. Розливала любов по повній і гіркою була, навряд... Плели руки на стінах тіні. В лабіринтах важких завіс осідала світанків піна павутинням густим навкіс... Обертало зірки над нами або сутінь шпалер і стін. Ми у світі були світами,...

Світає вже. Стріха в росі. Самотній я іду. Ось і роз’їхались усі. Мов ноги на льоду.

Світає... Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В туман нагорнувшись, далекі тополі В душі вигравають мінорную гаму. Світає поволі... Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Світає... Все спить ще: і поле, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння...

Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу. Вона в житті...

о боже для двох полудневий полюднений зглянся це мотто липневе це сполох і переполох це молитва над урвищем глянцева це в тіло твоє перелита стоїть на плече мені руку поклавши мелодія літа лиш очі запали клавіші мов