Такої дивної, наївної води Я ще не бачив.   Вона текла замрійливо туди, Куди їй путь призначив Я сам.   Вона текла крізь очі – І співала.   Вона текла крізь душу – І тужила,   А потім тихо так прилоскотала, … Аж Місяць В жилах!

Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від берега по берег, тінь вінків дубових. Мусує день, мов склянка золотого чаю, прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння. Йдуть люди жовтих міст, і їхні очі сяють, хоч смуток вглиб...

Одкриваються рани — Давні рани, нудьгою роз´ятрені знов… І червону, гарячу мов полум´я, кров Вже не стримує зілля омани. Одкриваються рани… Рани, серця рубіни! Ви — єдиний той дар, ви — той скарб жебрака, Що дала йому з ласки кохана рука На розстанні,...

Сиділи дівчата на березі річки, Найстарша плела меншим сестрам косички, Щоб мокре волосся під сонцем яскравим Просохло і стало в усіх кучерявим.   Аж чують: на іншому березі табір Наповнили радісні крики і гамір. Схопилася старша: «Дивіться, дивіться! Вертає із військом Руда...

Від руки, напиши-но листа, Щоб відчула я справжність поразки, Щоби стала холодна, як та, Яка зроду не вірила в казку.   Щоби серце кололи склади, Пиши почерком гострим, як вмієш. Не тисни на папір, а веди, Ніби пестиш, танцюєш і мрієш.   Заправ чорне чорнило в перо І...

Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім миль кохання і остання — смутку. В завії образів поезія і буря. Дороги стрічка зв’язана у сонця вузол. Клонюсь тобі, о пані кучерявих куряв, що дзвониш диском...

По «Mignon» Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? — Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана...