Розбиті двері і фуги Розлиті нотами туги. Ураганом знесені тоги – Імперського шалу знемоги.   Відверті поповзи долі. Ремені чорні в долоні. Вузлами затягнуті ноги – Ритуалу шаманські прологи.   Півтони квітневого зілля Заплетені в звуки...

Розвивайся, лозо, борзо, Зелена діброво! Оживає помертвіла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовії, Обновляєсь в свіжі сили Й свіжії надії. Зеленійся, рідне поле, Українська ниво! Підоймися, колосися, Достигай щасливо! І щоб всяке добре сім´я Ти повік плекала, І щоб світу добра...

розвиднювалось. тіні рухались углиб. допоки коней запрягли, при каганці молився молодий поручник. тремтіла, мріла Богородиця на кручі. збувалося усе: і попіл сипав з голови, і лиця з різних половин, і кожна з половин по-різному мовчала. світанню навперейми білі коні мчали. збувалося усе, окрім...

Толя гарно приготувався: викупався в іржавій ванні, що робив узагалі-то нечасто, виголився, рясно наодеколонився старим Шипром – пляшечка стояла в нього коло умивальника, та вдягся в чорний костюм. Костюм Толя тримав на смерть, але раз уже такий трапунок… Іще Толя натягнув...

буде коробка а в тій коробці ще коробка і ще а в найменшій мудрує нову коробку коробщик

Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота. Уже на камені засяли очі І налились блакиттю, вже на нім Уста людські жагою затремтіли І ожили, як небо ожива, Повинуте грозою. А з...

Хотілося, щоби вона просто так підійшла і провела рукою по плечу. Хотілося ніжності і уваги. Хотілося миттєвого погляду, що запалює і полонить, надихає і штовхає на безглуздя. Хотілося - лету, крил і неба безмірного. Хотілося, щоби обернулися до тебе, коли ти стоїш і чекаєш. Хотілося...

Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? — Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає роботу. Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? — Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри там...

Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То...