Осіння туга серце огорнула Стіною золотавого дощу, Душа самотній морок вмить відчула, І мрії я за літом відпущу.   Роки минають, змінюється місто, Стіною скла замінене життя, Каштани – давня гордість і намисто, Сучасність віддала у небуття.   Машин яскравість на шляху...

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. В´яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває...

На культурах усього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій - електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть. Вони казали: можна ж купити старого кармазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати...

Вже не прийма земля настирливих дощинок; Все більше в калюжках шматків небес; І серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений барвінок. У хмарах трублять сурми журавлині. Гаї скидають шати золоті, І пишно грає барвою на самоті Зелена хвоя юної ялини. Тендітні руки вогняного Змія Все...

В біблійних теренах полян Заплутались іржаві ниті, — Сивизна ранньої блакиті І багреці жовтневих ран. Збирайтесь, сміливі ловці! Годуйте пси, лаштуйте зброю, — Осінні звірі за горою Заплуталися у сільці... З купців женуть плямисті пси На мене фантастичних звірів, І бачу я на рижій...

Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці роси. Темная діброва Стихла і мовчить; Листя пожовтіле З дерева летить. Хоч би де замріла Квіточка одна; Тільки й червоніє, Що горобина. Здалека під небом, В вирій...

Сумно, марно по долині, Почорніли білі цвіти, Пожовк лист на деревині, Птах полетів в інші світи. Од запада сиві хмари Цілу землю заливають, Чагарами нічні мари З вітрами ся розмовляють. А на горі калинонька Головоньку нахиляє, А над Дністром дівчинонька Сльозами ся заливає. "Чого тужиш,...

Осінь холодна, непривітна, зимна… Покутну пісню вітер в полі віє, Над світом хмара сповершилась димна, Як килим смутку, втрати, безнадії… Осінь холодна, непривітна, зимна… Покутну пісню в полі вітер віє — І в душу хвиля тиснеться нестримна Тих тонів смутку, втрати,...

осінь завжди робила так навіть коли ябула дитина навіть коли ябула невинна осінь робила зі мною так

Виходимо з себе як з бомбосховища, бо осінь пора збирача. Хай вродила вона полями мінними помежи злаками і коренеплодами обласканими сонцем й дощами милими. Але дощі затяжні не такі як позаминулими мирними осенями, бо багато змінилось відтоді, і тепер вони з шурхотом смертоносних...