Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Т.Шевченко. І мертвим, і живим ...  «Тисяча плато» Ж.Дельоза й Ф.Ґваттарі це, напевне, чи не остання велика книга з філософії. Найбільше вражає те, що, виявляється, можливо – ніби згадавши класичні...

  * * *   Я выхожу из дома и вижу бегут четыре человека. «Где аптека?» Там за углом. Ну, и я побежал на зло правительству.    * * *   Собака залаяла на входящего во двор. «Вор?» Нет. Это поэт Саша. Я крикнул: «В...

(Ідилія) І Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. Отже, хто бачив дочку покойного сотника Таволги, той би сказав, може, що вона краща й над ясную зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіря в...

Осениця – не гучні обжинки, А спокійний гуртовий обід. Мов по краснім літі на поминки, Сходиться в неділю всенький рід. Будуть каша польова, горілка, Квашені і свіжі кавуни. Зрине пісня, наче перепілка, І замре у гонах тишини, Бо у вирій спомином полине Сивокрила бесіда батьків. Осениця...

Уже не було сили нести отой тяжкий хрест прокляття, що добровiльно взяв на плечi, i перед тим, як накинути на шию холодну змiю зашморгу, Юда Iскарiотський востаннє глянув на вутлу яблуньку, неподалiк якої розмовляв з Учителем, впавши перед Ним на колiна. — Господи Iсусе Христе мiй,...

Це не дощик накрапа. Це пташки. Летять у вирій.

Осінній вихор так жалісно грає, Заводить, стогне, шумить за вікном, Мов окаянних, скимить, завиває, Б´ється під вікнами чорним крилом… Душе проклята! Душе з того світа! Чую твій голос і плач чую твій, Про що тебе жалість пригнала з засвіта?. Буду молитись за твій упокій! Глядять...

Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати — Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів´яле листя гоном перегоном По полю котиш, — вітре мій...

Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка, Де молоденький сонях цвів Між лисих макових голів. Мак співчував йому: – Чого це Так запізнився, Йде ж зима? – А сонях, влюблений у сонце, Лиш посміхався крадькома. І...