У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився...

+ + +   І коли відлига зупиниться на горбах, і коли дерева стоятимуть в темних снігах, свіжий стишений вітер, зірвавшись від узбережжя, доторкнувшись, відчує тепло на її губах.   Її шкіра світла, мов срібло у молоці, ніби втома, яка приходить наприкінці, мов зимова ріка,...

Н.Я. з любов´ю   ***   Жінко прекрасна, хліб мій насущний, Дякую тобі сьогодні, що ти є, Що ти напускаєш воду у ванну, Жінко прекрасна, що змиваєш лак на нігтях, І вводиш мене у спокусу постійно, Жінко прекрасна, хліб мій насущний, Дукую тобі й завтра, і післязавтра,...

Марія ШУНЬ Перехрестя: бульвар Шевченка і американська вулиця   в зоряне есперанто пробиваються первні інших мов   їм не треба дрес-коду для наших тіл що рухаються у натовпі розмашисто до своїх граматик-лексусів янкі-снів   Шевченко приміряє льон на себе та й...

Листом різьблене Лісу повітря, Дубом кріплене, Хвоєю й вітром. Хто тут газдує? Всюди так добре - Він тебе чує, Хоть не говориш. Ляжеш на землю - В трави вростаєш, Хтось листом стеле - Ти й не питаєш. Тихо і добре - Крони сплелися, Світом прозорим Падає листя... **** Ритми повітря - Дихання,...

ну ось й опинився я серед полтавських пагорбів і низин над теплою ворсклою мов під склом з-під землі високої виріс привіт тобі земле очікувана в снах і переймах народжена мною твоїм прибульцем виходиш з мене мов свіжий пирій із тугої землі виростаєш кожною волосиною на моїй...

Пам´яте Я твій апостроф І губи твої Ніжно торкають мого невагомого тіла Крапля роси на долоні Мене натремтіла Щоб розділити минуле з майбутнім .............................................. В зіниці змії Я розчинився як чорні слова ворожби Губляться в темряві ночі Щоб горя...

Було темно. Вони лежали, зв´язані один з одним. Пахло пилом і свіжою друкарською фарбою. Імен у них не було. Були номери. – Отже, ми востаннє разом... – сказав Номер 1. – Хто знає, чи вдасться коли-небудь... – Декому – поталанить. Нас відправляють партіями....