На шибках — зимових мережок Зірчасто-білий візерунок. Червоним одсвітом пожеж Горить нескінченний малюнок. 1920

Світ для мене – білий лист паперу, Поле битви, ліжко, стадіон... Сходяться на нім секунди й ери, Дзенькоти кайданів і корон.   Сам я просто медіум ліричний, Що пройшов свій шлях:  Від А – до Я, Як сирітський журавель криничний У полісько-холмських кураях, Під...

Вічко Перефарбованих в кров Дверей Протикає наскрізь поглядом – Тільки не на хаєр… Дивись осторонь… Губи замків Спльовують Непідхожі ключі В ув’язнені квіти За підвіконними ґратами. Руді шафи Душать тіснотою стіни, Хапають за горло люстри – Жарівка...

«Ти напишеш так, як тобі скажуть, чернець!» - все ще дзвенів у вухах суворий голос. Вони пішли, люди Мономаха, а я залишився, так і закляк на місці. І ще довго не міг поворушитися, розмірковуючи: як мені вийти з того, що сталося. З одного боку, літописців не так вже й багато, а...

У серії «Знамениті українці» видавництво «Фоліо» видало розповідь про Нестора Махно. «Буквоїд» пропонує уривок із цієї книжки.

Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш, Хай цінний скарб краса твоя І чарами її ти всіх собі звабляєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш, Ти не моя. Нехай у грудях ти чудове серце маєш, І серце те усіх звабля Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш, Ти не моя. Нехай ти...

Нехай і так, що згину я, Забутий десь під тином, Що всі мої думки, діла Сліду не лишать, мов та мла На небі синім! Нехай і так! Я радо йду На чесне, праве діло! За нього радо в горі вмру І аж до гробу додержу Свій прапор ціло. 31 мая 1880

Неясна для вас ця легенда І чудно читати її? Не личить стара реверенда На хлопськії плечі мої. Що ж, пані, ті вірші неясні — То власная повість моя: Мої розчаровання власні І лютая мука-змія. Колись за невласні провини Цурались мене і кляли, — Мов Каїн отой по пустини, Блудив я по...

Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію....