Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: — Ми — символ доби. — Хто не з нами, той против Бога. — Хто не з нами, той проти всіх.— І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна, продажна челядь, Банда...

Вранці — сонце і небо чисте, І пташині радісні хори. О, хвала, хвала Тобі, Христе, Ісцілилося серце хоре. І пожовклій руці — ніга, І червневий день — миттю, Покривати Твою Книгу Позолотою і блакиттю. Де вагання всі молодечі, Де лицарські мої гордині? І кладе цинобровий вечір...

Я… Так, я. Я – та, котру ти шукаєш. Я – та, котру ти так довго шукав. Можливо, я – навіть та, про котру ти мріяв ще у студентські роки. Може, я – тонка і ніжна грецька амфора, завезена до твоїх степів скіфами. Може, я – тендітна кружальна кераміка, яка...

Там, де місяць поняв срібним сяйвом пишноту долин І знялось із садів-вертоградів пахуче дихання, Що здурманює кров чарівною красою хвилин, — Там спалала жага і злилося з захватом кохання… Чи ти знаєш той край, де голубиться збещений Ніл До розпалених скель і шепоче про любощі...

Колись тут ходили брати із Солуні, І слово рум’яне, як те немовля, У крижмо зелене, в розгорнуте вруно Приймала уперше оця земля. Воно виростало для битов і слави, В наметах училось, не знаючи парт. Сягнуло на північ звідсіль, від Морави, Дала йому північ і силу, і гарт. І бачать...

Повітря лісове втрачає обриси дерев, Під якими накидано де-не-де собак. Одна – незмінно на варті, Неодмінно посеред дороги, якою вже, Як і тисячі разів по тому, Дві пристарілі санітарки везуть труп І сміються. Можна довго дивитися на оголені п’ятки і сірі пальці. Можна довго...

Морськими вузликами стовбурів дерев забавляючись – аби розв’язати – лишень аби залишитись іще у цьому деревному світі – іще на декілька розв’язків заданих вузликів, – де ‛дай, дай, дай!‛ іде бодайно – як найкоротший зимовий день, - ну і...