Здавалося завжди: рибалка, сітка, човен, А озеро завжди здавалось Морем, А я здавався рибою під вічністю – водою, ЗамкОм – законом, долею – стіною. Але пішов коли почув: Іди за Мною.   Я йшов услід, я полишав сліди. Мета минає, все іде, спасатися – іти. Я...

Спомини пустять за вітром маєтки душі Левову частку І дещиця буде для Овна Губи суконні Та квітка червоно - безкровна Статки Достатки І ламані світом гроші Пустять усе Та лишень не відпустять мене Бранець Слуга Чи то пан Але ми НЕРОЗЛУЧНІ Пам´ять Іллюзія Хто аманати Хто учні Виснем над...

Подивись – каже мама відкриваючи жалюзі Подивись – каже мама – навколо сонце Ти мабуть знов одягнеш кеди Але ж для кедів ще холодно – каже вона Мамо будь ласка – я не закінчую речення Будь ласка мамо – не закінчую ані сьогодні ані потому Навколо сонце...

Дивні істоти все ж люди – метушаться, метушаться. Ніяк не можуть знайти собі місця. І постійне бажання нищити собі подібних. І правоту свою відстоювати намагаються тільки силою – ні логікою, ні творенням, ні Словом, а силою. Зараз мене спалять… Гірко? Та, ні. Це –...

М. Рильському Так, друже дорогий, ми любимо одно: Старої творчостi додержане вино, I мед аттiцьких бджiл, i гру дзвiнких каталiй. Хай кволi старчуки розводять млявi жалi, Хай про сучаснiсть нам наспiвує схоласт, Хай культiв i фактур неважений баласт У човен свiй бере футуристичний тривiй,...

Б. Якубському В столицi свiтовiй, на торжищi iдей, В музеях, портиках i в затiнку алей Олександрiйських муз нащадки i послiдки, Вони роїлися, поети i пiїтки, Ловили темний крок лiтературних мод, Сплiтали для владик вiнки нiкчемних од I сперечалися — мирились i змагались. I був один куток,...

Це тимчасово мобілізовані верліброві і силабічні віршування що шикуються рядами в душах поетів котрі словесне втілили та озброїли задля захисту української поетичної країни, її літературної природи, зоряного художнього слова, що є цвітом духовним землі нашої, філософськими плодами...