Завантажити

Дивні істоти все ж люди – метушаться, метушаться. Ніяк не можуть знайти собі місця. І постійне бажання нищити собі подібних. І правоту свою відстоювати намагаються тільки силою – ні логікою, ні творенням, ні Словом, а силою.

Зараз мене спалять…

Гірко? Та, ні.

Це – фінал, кожного, хто був поруч з Ним. Його учні, а я – учень Його, як правило, закінчують трагічно. Це – плата за радість спілкування з Ним.

Люди, що біля ніг моїх суєтно намагаються запалити хмиз, не відають: за короткий термін вони будуть поклонятися Вчителю, і запопадливо відстоювати Його вчення, і різко ганьбити своїх супротивників, і, можливо, нищити їх. Це буде потім, а зараз… зараз вони роблять наругу над своїм краянином, який народився на цьому острові, виріс на звабі хвиль, під ніжним сонцем синьо-мармуровим небом.

Я був учнем Його, і сам став учителем. Звичайно, не таким, як Він, таким, як Він, ніхто не стане. Я пройшов багато доріг, бував в містах і селищах, і зовсім маленьких селах, я бачив багатьох людей, і скрізь ніс Слово Його до тих, хто почути хотів, і до тих, хто почути не хотів. Та все одно – Слово лунало, і це – було Його Слово.

Я був поруч з Ним, зовсім близько, але так і не зумів стати найближчим. Це я програв жереб Матфію, коли вибирали дванадцятого замість зрадника Іуди Іскаріота, це я привів до вчення Павла, покликав у подорож до країн різних, і той став провісником Слова Його. А потім ми з Павлом розійшлися, кажуть посварилися, ні, краще розійшлися у поглядах на відношення до людей. Це я покликав до проповідей свого небіжа Марка – надзвичайно кмітливого хлопця, який заходився писати життя Учителя, а Павлу це не сподобалося, бо тільки йому хотілося бути носієм Слова Ісусова. Але я простив Павла і всіх прощаю, хто вільно чи невільно робили мені прикрості. І цих іудеїв прощаю, що зараз збираються спалити мене живцем – теж кіпріота, теж людину, я прощаю їх… Бо так заповідав Ісус.

Все… Мабуть, зараз буде боляче… Так, дійсно, дуже боляче…

І ноги знизу обпікає, і вище, і вище…

І острів мій рідний, і небо мармурове-синє…

І там нагорі…

Я бачу, Тебе, бачу… мій Учителю!..

Апостола Варнаву – проповідника, учня і вчителя, кіпріота, спалили його ж краяни за поширення Слова Ісусова.»

читати