Мої шалені вітри Оболоні, Не печіть так сильно долоні, Не залазьте ви в мої вуха, Я вас більше не хочу слухать! А летіть ви швидше у небо, Ви нікому тут більше не треба, Там на всю силу кричіть-завивайте, На всі боки літайте, літайте!   Мої шалені вітри Оболоні, Ви ніколи не були...

П’яний сонет Ні, тебе нема, нема на світі, Ти з’явилася у ніч осінню, І уста твої, уста напіврозкриті Я зустрів побожно, як святиню. Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити, Блиснуть і розвіятися тінню, І навіки в серці спогад полишити Про солодку ніч, ясну і синю. Пропливають...

Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну "Матінко!" до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: "Я...

Поклін тобі, моя зів´яла квітко, Моя розкішна, невідступна мріє, Останній се поклін! Хоч у життю стрічав тебе я рідко, Та все ж мені той спогад серце гріє, Хоч як болючий він. Тим, що мене ти к собі не пустила, В моїх ти грудях зглушила і вгасила Любовний дикий шал, Тим ти в душі, сумній...

Мой город умер перед Рождеством, посланники продали свои крылья, мои молитвы сорванным мостом ушли под воду. Господи, а был ли тот мальчик, что разбил мои полки, сорвал щиты и разметал границы? Он смелый был, он мог кормить с руки степного волка, он любил зарницы, и горький дым туманов, и...

По синяві мчиться кораблик горою, Шо срібні у нього вітрила… Пливе срібний місяць, мандрує з прибою, На синь його Мойра спустила. Чи плесо, як гребінь, чи піниться море, Він лине, пливе, аби плисти… А паруси сяйво кидають в простори, То срібне, то знов золотисте. Пливе, не...

Крізь шпаринку бруківки просочується непідвладний мойрам з руки Амфітрити час. Крутиться у «Дзизі» сучасність. Але неодмінно манірно приносять старомодну каву. Здається, я десь це вже бачила – на старім негативі: гонористі панночки, красиві, ніби скульптурні кралі, з...

Царям, всесвітнім шинкарям, І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли. Робочим головам, рукам На сій окраденій землі Свою ти силу ниспошли. Мені ж, мій боже, на землі Подай любов, сердечний рай І більш нічого не давай! 24 травня 1860 С. П. Б. Царів, кривавих шинкарів, У пута кутії окуй, В склепу...

Ігумен встав. Брати – домінікани Двома рядами вийшли з-за столів, І серце храму – пройняли органи. І морок сам зайнявсь і задзвенів.  Ось брат один. Страховище іконам: Руде волосся і ведмежий стан... Він був би десь розбійницьким бароном, На смерть своїх би катував...