Як родився наш многонадійний, То прийшли судильниці чотири, На вікна варцабі посідали, На дитя уважно погляділи, Залюбки поцмокали губами, І гарненько зажили табаки, І собі поклали на коліна Калитки свої неспорожнимі, І розважно, шамкаючи, звільна Стали викладать йому дарунки. П е р ш а Ось я...

Теплі відтінки скінчились, будні пішли з понеділка. З неба накрапує «Львівське», чорним запахли городи. Слів безкінечну суміш колекціонує мобілка, Вітер у погребі водить з тінню полів хороводи.   З лісу знімають плакати. Дивиться сонце новини. Нині усе звар’ювало,...

Мов та лілія ніжна і біла, Що росте на дзеркальній воді, Так і ти в моїм серці зацвіла, Пелюстки розгорнула бліді. Нахилила маленьку головку І до серця шепочеш: люблю... І листками м´якенького шовку Оповила ти душу мою. Я з кохання і сохну, і млію, Та ніколи його не згашу, Бо в душі я...

Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур´ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає — Народ говорить. І...

Ой яка чудова українська мова Де береться все це, звідкіля і як Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак. І така ж розкішна і гнучка, як мрія. Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль». Є у ній хурделиця,...

Якщо в нашій безталанній мові Набереться двісті тисяч слів, То за кожне українське слово Вже поклали сто голів... Нашу мову величаву Чуємо не всюди. І не мова винна в цьому — Винуваті люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припоні, Язик за зубами. У чиновницьких...

Мовчання - це вир ненароджених слів, що б‘ються під серцем щомиті - і вдень наяву, і вночі уві сні, а потім вмирають, як квіти…   А взагалі, чи комусь потрібен грунтовний відвертий звіт за, так би мовити, звітний період ніким не бачених літ?   І справді, чи...

* * * Палю свій час – дощенту вигораю в повільних чергах, в сутінках чекань. Пір’їна, що відбилася від зграї, останній спогад ірію втрача. Згоряє мить щемлива в апогеї. Життя стікає воском на вівтар. Сізіф і камінь, скеля з Прометеєм пір’їну молять, щоб не впав...

Зірки помиляються раз, собі не знаходячи статусу, Зриваються з даху небес мертвими метеоритами. Мої екзотичні мрії свої розпускають кактуси На голеній голові. Сонячним плетивом вкриті ми,   Ніби китайкою трауру. Війна аж до жару розпечена. Трюми ховають щурів – що їх врятує від...