I Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Хмари вовнисті, немов ті клубочки, шпурляєш по небу І, мов шовкові нитки, дощ із них теплий снуєш. Сірую грудку з землі ти підкинеш під небо блакитне, І в жайворонкову трель грудка розсиплеться...

Через тисячу літ звуки дзвону густі Чорним птахом спускаються в тишу. Хтось попереду пекла, а хтось у хвості, Хтось лишається вірити в гірше.   Хтось між тисячі жертв заблукає вві сні І не знайде будівлі, що скраю. Хтось востаннє вдягне свої мрії лляні, Хтось про ближнього...

Припадок стався з ним саме тоді, коли стежка вивела його до невеличкої загубленої у гірському безмежжі долини. Він впав на коліна, обхопивши голову руками, а його губи беззупину повторювали-шепотіли, як заклинання, слова з пісні: “Бесаме.., бесаме мучо… ”. Декілька хвилин він...

Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала... Ну що ж! Узять би й...

Цей дерев’яний будиночок, зрубного гуцульського стилю, споруджений у Леополісі ще десь на початку ХХ сторіччя, дістався мені від тети, яка у свій час вибралася на замешкування в Канаду. Зведений із кругляка карпатського кедра, добре тримав прохолоду влітку, а тепло взимку. Дубові...

Міста будували з сонця і глини, замішували їх на вірі й надії. Але приходить літо в холодні долини, і на камінні гріються змії. Змії заповзають в наші будинки, змії сплять на ламких простирадлах, обживають кишені й армійські ботинки, лежать по коморах і сухих підвалах. Від...

Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий день. Жде ніч — суддя суворий. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом,...

Міста при ріках - незручні, приречені. Два узбережжя в одному реченні. Страх у реченні, мов трава у річищі - міста поступово стають старішими. Течія стає обережною. Під водою, як під одежею, б‘ється серце води річкової. Береги стоять, мов конвої.

Осте сте бi бо бу вiзники — люди трамваї — люди автомобiлiбiлi бiгорух рухобiги рухливобiги berceus* кару селi елi лiлi пути велетнi диму сталь палять пах пахка пахiтоска дим синiй чорний ди м пускають бензин чаду жить чаду благать кохать кахикать життєдать життєрух життєбензин авто...

Місто прокинеться, місто поставить чайник. Ранок на каві заварить і на вершках. І увімкне Інтернет чи Т(е)Б(е), звичайно, і побіжить по дорогах і по стежках. Місто дверима загрюкає і заграє звуками моря пісень із (е)Ф(е)М-частот. Місто-мурашник од краю і ген до краю буде значимість підносити до...