Жили раз миш і жаба. Вони були собі щирими приятелями. Раз каже жаба: — Нині буде весілля на тамтому боці ставу. Підемо туди. Миш налякалася та тихцем сказала, що вона не вміє плавати. — Е, це дурниця! — відповіла їй жаба.— Я зав´яжу тобі мотузок довкола шиї та...

Між нами сизий сум як небо із граками коротких днів зими... І монітору тло.. Ти струм думок і мрій брав голими руками і обпікав життя... А потім що було? Важка дилема снів, тлумачення ілюзій за Фройдом і Хассе, і всупереч обом? Я все життя горю у вольтовій напрузі і замикаю струм дротами слів,...

Полуднева спека трохи спала, і пастухи стали вільніше дихати. Деякі вівці і кози, знесилені денним сонцем, лінькувато повертали свої невеличкі голови і мляво посмикували ріденьку траву, просто лежачи на землі. Малий Павло згадав, якйого батько цитував Талмуд: «Коли бачиш хорошого...

Між пальців бгаю пелюстки, Холодних пролісків кістки. Трощу листи, палю вістки, В провалля турляю містки. Седмиці, місяці, роки… Топлюся в череві ріки. Звідколи, скільки і поки? Не знаю… Коситься стебло… Згнило… Зотліло… Не було...

Міжпланетні інтервали! Сонце (скрізь цей сон!), Юпітер.. А між ними не хорали - Вітер Марс - як бога! - Марс, Венера.. - скрізь там ждуть як бога друга: Очі революцьонера, Туга Крик в міжзоряному лоні: Ми б цвіли, пили б веселе! - Так душа, душа в полоні, Леле Ми б як трави, як отави... Так ті...

Зима. Мороз. Рипучий сніг. І стоголосою луною Звучать у горах звуки бою. А я за каменем заліг. І змерзлись руки з автоматом, А автомат невпинно б’є. Його тепло — тепло моє. Він став для мене рідним братом. Він виручав мене не раз І ще ні разу не підводив. Хоч не вишукував пригоди,...

Мій лицар, мій ворог, мій брат. Моя душа втрирозкидана в чотири горна втрат, в чотиридвері виходу. В сарматські білі вогні, розкидані по периметру. В киплячій чорній воді, з судин Танталу вилитій. В порожні намули розмов, в напопіл згорілу благість. Мій ворог вніс тріоль в розпатлану...

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите не війні. Лилась пожежі вулканічна лава, стояли в сивих кратерах сади. І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум´я й води. Був білий світ не білий вже, а чорний....