Любе Павличенко В марте снег липкий, и быть во дворе снежной бабе. Но случаются и пурга, и вьюги - такие, что и заблудиться не трудно. Кстати, это не страшно - заблудиться. Влюбиться - страшней. Однажды, пробившись сквозь темную, мокрую метель, я добрел до дома, и что же увидел? Еда съедена,...

По рівній грані двох світів ідеш, Що, наче скло, невидима і гостра. І тягне, рве глибинами без меж Одкрите серце ненаситний простір. Ступи ліворуч: легкий буде спад, Повільні луки, мляві серпантини. Від інтелекту через хліб назад До жаху і бєзсилости клітини. А вправо ступиш — прірва і...

НАША МЕЛАНКА ГОСПОДИНЯ Наша Меланка господиня, На ополонці ложки мила. Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров´я! [1] [1] Повторюється що два рядки. На ополонці ложки мила, Ложку, тарілку упустила. Ложку, тарілку доставала, Шовковий фартух замочала. — Ой повій,...

Заболю, затужу, заридаю... в собі, закурличу, А про очі людські засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на твоє праслов´янське обличчя, І зоря покладе на мовчання моє печать. Забіліли сніги, забіліли на цілому світі. Опадає листок, як зів´яле чаїне крило, Там, де ми відбули,...

Самотній голос. Цокіт каблучків. Самотній сум і радість одинока. У хорі днів самотній солоспів, а ніч-журі холодна і жорстока.   Одвічний вибір: зліт душі чи приз. Межа одвічна відчаю і цноти. Зірки падучі потаємних сліз лишають на папері вічні ноти...

Мене хтось мстиво попередив, Що крапка, все - життя минуло, Зосталося лише вмирати. Гаразд. Поки не пізно, поцікавлюсь... У кого? Не заважай! (нас в мені кілька, незгідливо пискатих)... Ага: Кінечна смерть - то повна щезність, Мене, Землі. І Сонця... І...

Мене твій погляд ловить З-під тих шовкових вій, І чистим сріблом дзвонить Веселий голос твій. Твій ніжний голос В´ялить мене щодня. Від нього, мов той колос, Хилюсь до тебе я. Від погляду одного Я таю, мов той віск, А ти — холодна скеля, Бездушний обеліск.

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу — Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій —...

Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога. ....... Уже прокликали до паю, А я собі у бур´яні Молюся богу... І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було?...