Електронна бібліотека/Проза
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Любе Павличенко
В марте снег липкий, и быть во дворе снежной бабе. Но случаются и пурга, и вьюги - такие, что и заблудиться не трудно. Кстати, это не страшно - заблудиться.
Влюбиться - страшней.
Однажды, пробившись сквозь темную, мокрую метель, я добрел до дома, и что же увидел? Еда съедена, постели смяты, и кто-то самостоятельно полил мои фиалки.
Столкнувшись с грубостью, я никогда не бьюсь лбом о стену. Никогда. Не матерюсь, рук не ломаю. Я даже не говорю ничего. Молчу и вдыхаю через нос - вот и все что я делаю. Вот и в тот раз, отудивлявшись и подумав, пришел к выводу, что уж если не один в лесу проживаю, то, отчего бы в мой дом не забрести какой-нибудь девочке? К примеру, маленькой и опасной? Пусть даже ее зовут Машкой? Почему нет? В самом деле, ведь могут же происходить такие беды как приход незваных гостей? Тут никаких гарантий быть не может!..Живу я скромно, а уж зимой получается, что только на запасах. Но и при скромной жизни, возможно что-то прикупить, или, вот, выбраться куда в злые холодные месяцы. Только, вот, в какие земли? На Юг невозможно - не к кому. А на Северном побережье нехорошо. Лип, лугов, цветов там нет; пчёлы не водятся. Зато есть родственнички-блондины, обожающие мороженую рыбу. И ветер такой мерзкий, что…
Но является она - спала в детской кроватке, оставшейся от давно выросшего и успевшего поджениться Мишки. Потянувшись, спрашивает, нет ли у меня гороха. "Принцессам необходим горох!" - заявляет.
Я пробую улыбнуться - но она совсем не шутит - спрашивает еще раз. "Где-то был", - поворачиваюсь, чтобы порыться в шкафчике на кухне. "Так… Здесь нет… Здесь?.. Здесь тоже…"
Спускаюсь в погреб, долго плутаю при тусклой лампочке и ничего не нахожу среди запасов: один только мёд - в горшочках, бочонках, баночках.
"Все, что есть" - говорю я ей. И протягиваю на ладони единственную горошину, твердую как вишневая косточка. Даже на колено встаю, чтоб не подумала - сиволапый, невежливый.
Она - круглит глаза, все-таки забирает ее и бежит прятать под матрац. После чего возвращается и просит подать ей шубку. На голове повязывает шарф. "Так давно не носят, а мне все равно. Пошли?" Толкает дверь и выходит первой. Оглядывается на меня: "Ну?"
Пурга сразу за дверью - от земли до неба. И ветер мотает снег.
Смотрю ей в спину, ступаю след в след, ясно понимая, что если сейчас не зажечь папиросу - можно запросто умереть. Я вовсю дымлю; слева, где сердце - сжимается и дрожит мечта. И как это часто бывает в мечтах - тайное, напакостив, закрывает лицо плащом, превращаясь в дивного злодея. Явное, свершив чудесный подвиг, по-детски пришпоривая самое себя, что есть духа, несется прочь, собирая открытым забралом снег. Потом каблук находит лед и все летит кувырком…
Поднимаюсь… Стучу себя по бокам… И, сорвав с себя глупый шарф - белая и синяя клетка, лечу к серому замку, что соседствует со снеговиком, - в самую метель, туда, где принцесса, которой нет и шестнадцати. Волосы ее - огонь, и кожа, конечно, белее снега. Глаза - голубые, прозрачные, чистые. Разглядывая мир с высоты снежной башни, трудно удержаться и не шагнуть туда, где черными точками толкутся люди.
Вместо этого вниз красной звездой долго летит окурок.
- Загадай желание, - говорю, провожая взглядом огненную точку.Она, смеясь, скребет мне шерсть за ухом:- И оно исполнится?
Я закрываю глаза и открываю их снова:
- Черт его знает… Загадай!
2001
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ