Триптих. І. Минуле. Я зайшов до приміщення. - Добрий день! - почулося із середини. - Добрий день, – відповів я. - Будете відновлювати здоров’я? - Ні, просто гроші немає куди діти, - буркнув я. - Не в настрої, - констатував масажист, - лягайте на спину. Він підійшов...

Не дивіться на мене з любов’ю. Не дивіться на мене з журбою. Не всміхайтесь до мене, будь-ласка. Це ж не я – це всього лише маска!   Це вона так відверто регоче. Може в мене невиспані очі, Може в мене жорстока поразка – Це не я регочуся, а маска.   Я...

Плюралізація насамкінцевости відуарію ювенорних індивідних препозицій, еклектизм підростаючого еклекторіату яко інклектика амбітивних поетик ницості, ба, теренів царини вінценосности матлінгвістики, вибіркуальність тривких, тривалішуальних тривіалізацій оксоїдних системно-інституційних...

І На чолі вінчик паперовий і хрест вощаний у руках. Не усміхнуться чорні брови, хоч квітне усміх на устах. В журбі васильки й рута м´ята. Задумавсь ладан в синіх снах, і сумно-сумно пташенята квилять у неї в головах. ІІ Убогий цвинтар і ворота, — та як побачить, як обнять?...

Мати внесе околоту, Зварить куліш у горняті. Ми дрова не йдем колоти – Вже й тину нема при хаті. Коли ж розлилася повінь, В город нанесло красноталю, Прибився трухлявий човен. Є дрова... Пшона не стало.

Мати щоліта полотна білила, Праником била, била та й била В кладку осикову, біля загати. Гупає праник... Лягаю спати. Встану удосвіта – гупає праник, Мов кроком пудовим ступає світанок. Й нині, як вечір надходить, не ранок,- Чую відлунок... Ні, то вже не праник Біля загати в качинім...