Мой друг Мао, чем полнятся глаза человека, настигающего жизнь? Раскаянием? Здоровьем! Оно приказывает глазам блестеть, принуждает любить людей, одетых в цельнометаллическую оболочку, неразличимых в своей универсальности, не по росту высоких в своей трагедии. Расплавленная магма – сердце...

Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов — - як день, не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки і всі сонця з усіх небес на світі,-- моя любов горітиме яркіш за всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать квітки з...

І. В вечірню, химерну годину, Як обрій гине в імлі, Не раз без руху застигну, І тужно стане мені. Згадаю зимовий вечір І фастівський вокзал, Здригнуться од холоду плечі, А в серце ввіп´ється жаль. І встане знову в уяві Той дев´ятнадцятий рік — Розправи, пожежі криваві І...

ПОЕМА Радуйся, ты бо обновила еси эачатыя студно. Акафіст пресвятій богородиді Інос 10. Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих! Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на їх,...

На старості Марко Ґергунець зненавидів гусей. І не тому, що носив пташине прізвисько. До нього, зрештою, звик. Та допікав зять: – Марко! Марку! Вижени на воду своїх “родичів”, бо ґвалт роблять. Гуси, та ще й ґергуни, птиця уперта. Ти її з двору – вона назад. Скільки не...

Кто он моей памяти? Зачем снова и снова воскрешает она этого человека, которого я совсем не знал, зачем идет он за мной по жизни, от детства к зрелости?   Жила в соседнем 17-м доме по Крашенинникова бабушка. Ходила зимой и летом в черно-зеленом клетчатом пальто. И была у нее пожившая...

Мармурова оболонка Відмежована холодним поглядом. Останнє її видіння – Майстер пише сонети. Ця пам’ятка з Карфагену, Вона така пересічна, Згорить, як її Вітчизна, Поглинута їх очима.   2008