Триптих. І. Минуле. Я зайшов до приміщення. - Добрий день! - почулося із середини. - Добрий день, – відповів я. - Будете відновлювати здоров’я? - Ні, просто гроші немає куди діти, - буркнув я. - Не в настрої, - констатував масажист, - лягайте на спину. Він підійшов...

Не дивіться на мене з любов’ю. Не дивіться на мене з журбою. Не всміхайтесь до мене, будь-ласка. Це ж не я – це всього лише маска!   Це вона так відверто регоче. Може в мене невиспані очі, Може в мене жорстока поразка – Це не я регочуся, а маска.   Я...

Плюралізація насамкінцевости відуарію ювенорних індивідних препозицій, еклектизм підростаючого еклекторіату яко інклектика амбітивних поетик ницості, ба, теренів царини вінценосности матлінгвістики, вибіркуальність тривких, тривалішуальних тривіалізацій оксоїдних системно-інституційних...

І На чолі вінчик паперовий і хрест вощаний у руках. Не усміхнуться чорні брови, хоч квітне усміх на устах. В журбі васильки й рута м´ята. Задумавсь ладан в синіх снах, і сумно-сумно пташенята квилять у неї в головах. ІІ Убогий цвинтар і ворота, — та як побачить, як обнять?...

Мати внесе околоту, Зварить куліш у горняті. Ми дрова не йдем колоти – Вже й тину нема при хаті. Коли ж розлилася повінь, В город нанесло красноталю, Прибився трухлявий човен. Є дрова... Пшона не стало.

Мати щоліта полотна білила, Праником била, била та й била В кладку осикову, біля загати. Гупає праник... Лягаю спати. Встану удосвіта – гупає праник, Мов кроком пудовим ступає світанок. Й нині, як вечір надходить, не ранок,- Чую відлунок... Ні, то вже не праник Біля загати в качинім...

Матінко моя ріднесенька! В нещасний час, у годину лиху Ти породила мене на світ! Чи в тяжкім грісі ти почала мене, Чи прокляв мене в твоїм лоні хто, Чи лиш доля отак надо мною смієсь? Не дала ти мені чарівної краси, Не дала мені сили, щоб стіни валить, Не дала мені роду почесного. Ти пустила...

Ти з точністю математика та цікавістю астронома вивчаєш мене, мов галактику, як матрицю невідому. Підводить колишня практика, не вписуються закони: то інша якась математика, бо в серці – одні аксіоми. Пускаю очима бісики, не треба отак перейматись: то ж, любий, не метафізика...