Коли ти повернешся, буде напевно вже пізно, І вечір розіллє холодний багрянець у фйордах, А вітер бездомний свою неприкаяну пісню Між сосен і скель рознесе, і на пінистих водах – І пісня та спогадів низку навіє-накине І вибиє твердь із-під ніг, і в повітрі зависне Коли ти повернешся, я...

Коли я питаю: Як Ти? Це означає – …Ти живий?   Перебіг планет у мандри, Зів’ялі чиєюсь мрією. Обійми у такт мантри, Прочитаною повією. Кохана програна в карти, Фортуна змахнула вією. Нерон підняв ставки – Холод пішов шиєю.   Коли я питаю: Як...

Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить — сльози лить. Сором хилитися, Долі...

З Анатоля Ле Браза Засни, дитинонько, засни! Хай бризнуть сни квітками! Прийми під захист. Боже, тих, чий шлях прославсь морями! Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі... Як підеш ти на корабель — тоді вже погуляти! Колиску...

Моє, моєньке миле, сяне-мi Спи, золотава вовно, Летить-лелiє лiтень в ви-со-тi, — Кiмната весен повна. Сотайтесь со-не сот-нi снiжнi днi, Одчиниш дверi — лiто. Сичить i сiє сiчень по вiк-нi, Днi в мiсячнеє сито. Коли б не ко-нi нi-ж-нi i смут-нi, Тебе б не по-не-сли в осоннi, Спи,...

Колись моє "сьогодні" наздожене вас. Одного дня ви знайдете моє бездиханне тіло посеред безлюдної пустелі, у лісі, на дні моря, океану. Скляні очі виказуватимуть вам лиш відверте незадоволення і звинувачення. Ви візьмете моє тіло, розрубаєте його навпіл товстою сокирою, пошматуєте, перемелете...

Колись в однім шановнім руськім домі В дні юності, в дні щастя і любови Читали ми "Что делать?", і розмови Йшли про часи будущі, невідомі. Домашні дами ось як побивали Не раз мої гарячі дифірамби: "Е, спільна праця! В такім разі й вам би Прийшлося чистить виходки й канали". Не знали дами, що...

Колись в сонетах Данте і Петрарка, Шекспір і Спенсер красоту співали, В форму майстерну, мов різьблена чарка, Свою любов, мов шум-вино, вливали. Ту чарку німці в меч перекували, Коли знялась патріотична сварка; "Панцирний" їх сонет1, як капрал, гарка, Лиш краску крові любить і блиск...

В жадобі змучений, утомлений від спеки, З домівки рідної ти йдеш в краї далекі, Так заверни мерщій суди Напитись чистої води. Дивись: мій простий зруб із дерева старого; Ні мармуру мені, ні спижу дорогого Ніхто ніколи не приніс, Щоб струмень мохом не заріс; Але спокійно глянь у глиб мою...