Як страшно!… Людське серце До краю обідніло. П. Тичина Коли летять, як сиві зграї, Такі скупі і сірі дні, Коли сама земля вмирає, І в небі не горять огні, — Коли кругом старці й каліки, І обідніло серце вкрай, Забудь і ти, забудь навіки Мій біль і горе, і одчай, І те, що всі мої...

Коли на світ наступає ніч Темною волохатою лапою, Безгрішні судді без облич Збираються в закутку за канапою.   Вони важать твої вчинки і одностайно Висловлюють обурення та відразу. Вимагають вжити заходів негайно, І радяться, і щоразу   Тобі виносять вирок, безпорадному,...

коли надто пізно ти знаєш що мало любив коли надто тихо ти знаєш що був гамірливим коли засинаєш у чорній безодні зневіри лиш привидів бачиш щасливих минулих епох кохана у білому платті на гойдалці мрій і діти торкаються пальцями зІрок на небі лише б не розплющити очі і чути їх...

Коли нема кому сказати: "Ти чарівна. Чи просто гарна. Чи - приходь. Посидимо. Помовчимо", - Звикаєш не до старості, а світу Безілюзійного. Хоч товаришування З жінками і жіночістю - теж блуд. Як те усе, чим із жінками був, І - чим оце наразі став. Поганином - то надто...

Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам´ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, наш порох вітер світу розжене; прийде весна, прийде пора кохання, а нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча...

«Черная, белая Разные полосы Я хочу вырастить Длинные волосы» Тату «Снегопады»   Коли помру, то відрощу собі волосся аж до п’ят, у себе закохаю двох смаглявих піктів, аби на таці срібній повсякчас за мною носили довжелезних чорних двух товстих зі...

Коли почуєш, як в тиші нічній Залізним шляхом стугонять вагони, А в них гуде, шумить, пищить, мов рій, Дитячий плач, жіночі скорбні стони, Важке зітхання і гіркий проклін, Тужливий спів, дівочії дисканти, То не питай: сей поїзд — відки він? Кого везе? Куди? Кому вздогін? Се —...

Балада Вони його спіймали край вокзалу і кинули, безсилого од ран, в глухий підвал… Водою і металом, як люті пси, вони його терзали, а він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, — він...

коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід ми будемо іти пішки рухаючись вздовж залізниці на цей раз без зброї зібравшись наче в похід і тіні у присмерках будуть ховатись на наших лицях ми будемо переховуватись від патрулів удень переповзаючи через мінні поля зливаючись з горизонтом а...

Коли сонце, велике, багряне, Робить перший свій крок по землі, Ти виходиш, тамуючи рани, На роботу у місті, в селі. На посіви ідеш, На обжинки, Вчиш труду покоління нове. Йдеш – Немає для тебе зупинки, Товариство моє фронтове.