Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Коли нема кому сказати: "Ти чарівна.
Чи просто гарна. Чи - приходь.
Посидимо. Помовчимо", -
Звикаєш не до старості, а світу
Безілюзійного. Хоч товаришування
З жінками і жіночістю - теж блуд.
Як те усе, чим із жінками був,
І - чим оце наразі став.
Поганином - то надто м´ягко.
Твердіше і точніше - брехуном.
Ситуативно різним.
Довірливим.
Як все живе - шукаючим тепла.
Й ошуканим насамкінець самим собою.
А жіноцтво...
Те саме і не те.
Коли його запрагнеш підкорити
(про насолоди ліпше промовчати, позаяк вони
самі по собі самоїдні),
Або коли ідеш
До статі слабшої у рабство,
Світ половиниться на день і ніч.
Ми вдень (назва умовна)
Ким тільки не здаємось
Собі і тим, хто нас жадає.
А без одеж, за верховенства плоті,
А надто ж у задиханій роботі
Ми - тля. А жінка
Сама Земля.
Більше ні слова.
Що ж до вже мовленого: "Помовчимо", -
Тут справа тонша.
Мовчать по-різному й про різне.
Велике щастя хай занадто пізно
Дійти до здогаду, що мова сиротить
На пережите виключно тобою.
Усі жінки, що їх ти знав,
Якщо й любили, то не завше
Лише тебе.
Не апелююй в цих справах до Небес.
Будь толерантнішим, скромнішим.
У кожній з людських ніш
Своя мораль й окрема правда...
Хочещ любові? Чи то пак - злиття
З чужою хіттю - то одне,
А прагнеш спільного життя...
Про це не мрій. Ти ж, нагадаю, тля,
А мати і любаска... Надто закохана...
Веління Духу і веління Плоті
Єднаються лише в скорботі
Без розміру і дна.
Не ми народжуєм - народжують жінки.
Що саме - я наразі мовкну.
Але народжують...
Здається все.
Що треба - сказано. А далі думай.
І наодинці, і у парі з тими,
Що теж, як просто люди,
Не полюбляють схими....
10.9.2021 р.
 
 



Партнери