Григорій Штонь Коли нема кому сказати: "Ти чарівна...." Коли нема кому сказати: "Ти чарівна. Чи просто гарна. Чи - приходь. Посидимо. Помовчимо", - Звикаєш не до старості, а світу Безілюзійного. Хоч товаришування З жінками і жіночістю - теж блуд. Як те усе, чим із жінками був, І - чим оце наразі став. Поганином - то надто м´ягко. Твердіше і точніше - брехуном. Ситуативно різним. Довірливим. Як все живе - шукаючим тепла. Й ошуканим насамкінець самим собою. А жіноцтво... Те саме і не те. Коли його запрагнеш підкорити (про насолоди ліпше промовчати, позаяк вони самі по собі самоїдні), Або коли ідеш До статі слабшої у рабство, Світ половиниться на день і ніч. Ми вдень (назва умовна) Ким тільки не здаємось Собі і тим, хто нас жадає. А без одеж, за верховенства плоті, А надто ж у задиханій роботі Ми - тля. А жінка Сама Земля. Більше ні слова. Що ж до вже мовленого: "Помовчимо", - Тут справа тонша. Мовчать по-різному й про різне. Велике щастя хай занадто пізно Дійти до здогаду, що мова сиротить На пережите виключно тобою. Усі жінки, що їх ти знав, Якщо й любили, то не завше Лише тебе. Не апелююй в цих справах до Небес. Будь толерантнішим, скромнішим. У кожній з людських ніш Своя мораль й окрема правда... Хочещ любові? Чи то пак - злиття З чужою хіттю - то одне, А прагнеш спільного життя... Про це не мрій. Ти ж, нагадаю, тля, А мати і любаска... Надто закохана... Веління Духу і веління Плоті Єднаються лише в скорботі Без розміру і дна. Не ми народжуєм - народжують жінки. Що саме - я наразі мовкну. Але народжують... Здається все. Що треба - сказано. А далі думай. І наодинці, і у парі з тими, Що теж, як просто люди, Не полюбляють схими.... 10.9.2021 р.     *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/grigoriy_shton/koli_nema_komu_skazati_ti_charivna..../