Заспіваю, що минуло, Передвіцький згану час,— Як весело колись було, Як то сумно нині в нас! Святовида лиця ясні За Лабою слов´ян чтив. Купайловий танок красний Царинами вітром сплів. Гай ся на честь гарной Лади Піньом дівиць розлягав, Мир в подяці для Коляди, Веселячись, снопи...

Простір зіпсутий, пробитий як м`яч. Ти кажеш "простір", а чи його ти бачиш, чуєш? Повен, неначе різдвяний мішок, світ від невдач Всіх сьогоденних - та з ними не він, а чомусь лише ти ночуєш. Човен.Завмер понад тлом замерзаючої ріки. Дивишся: лінія пливання блимання на свічаді. Непогамовні,...

Тарасові Федюку Здається, так було одвіку: глухий паркан... руда трава... І знову, мов земля об віко, об душу стукотять слова. Скрегочуть заступи - допоки заходить сонце, - а вночі циганитимуть сни на спокій, як на півлітру копачі. Вітри в далечині порожній шкребуть кущем, немов ключем, а...

Із золотих своїх дворів Свята Неділя вийшла. Тихо. Сумно. Ніщо не пролетить, не заспіває. — Пошли, о Боже, пташку в світ! Хоча б і без голосу — аби кукала. І Бог послав зозулю. — на віку пий музику муку випадковий цього віку потопельнику — Сумно. Зелена Неділя. [1920]

Зелена рибальська оселя На березі моря в степах. Стою, посивілий, мов скеля,– Солоний пилок на губах. Я сміх свій у збудженім щасті Ловлю у юнацькім рою. Чужі – корабельні снасті, Бувалі в чужім краю. Чужі – пересмаглі губи, І мускулів сила – чужа. А сміх мій, далекий і...

Зелене літо, раптом, стало знову Сухим листком, що падає до ніг… І сірі хмари вже готують змову Супроти всіх, хто літа не вберіг…   Лісами йде стара, марудна осінь… Збирає в кошик душі, мов гриби… Димить багаттями, щоб заховати просинь, Іще не вкриту...

Зелений явір, зелений явір, Ще зеленіша ива; Ой між усіми дівчатоньками Лиш одна мені мила. Червона рожа, червона рожа Над усі квіти гожа; Не бачу рожі, не бачу рожі, Лиш її личка гожі. Золоті зорі в небеснім морі Моргають серед ночі, Та над всі зорі внизу і вгорі — Її чорнії...

Зелені тіні по душі майнули — М’якого моху свіжо-чистий тон, Безжурності глибокої затон, Одбите у прийдешньому минуле. Блаженні будьте, уші, що почули Святого щастя золотий закон! Воно — в вінку із виноградних грон — Мене в брудній таверні не минуло. Прийшло —...

Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глубині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров, Що до людей безграничную будить Чисту любов! Дай і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть, Правді...

Землі не болить від орала, – Від бомби, снаряда болить, Болить від руки, що украла У неї ріки блакить І залишила у полі Ім´я тії річки, та й квит. Земля від гіркого болю Іде у болотяний скит Або в піскову пустелю І стане лиха, скупа – Ні місця не дасть під оселю, Ні вжинку...