се закінчилось, не змігши початись. Як без віршів з тобою стрічатись? Як я - бувши гірший - можу стать іншим? Як у пшінці - тебе із собою зшити? Та поганий напевно я шитель. Я - нікчемний паршивий учитель. Що ужити, Щоб з тобою, Аліно, у жито? У житті ми - не хлібом єдиним. Ще залежить - як...

Зайві свободи рубцюються в кардіограми Зернятка кави перебрано сотнями рук. Інвар шепоче над прірвою творчих чарів. Студить їх, гріє, белькоче чар-зіллям розлук. В переінакшених фразах формується стиха Потяг до іншого світу з туману і снів. Інвар шепоче про себе поезію лиха. Інвар один,...

Щойно ввійшла, він затис її між кухнею та кімнатою. Гарно затис - умів: – То що, сьогодні? – Одскоч! – Та чо – мамка на зміні, га? Як обіцяв – сотенна з мене – капустою! – Одскоч – по яйцях дам! – Вже не сховаєшся, вже я подбав…...

Зайшов до друга додому ей привіт ти як там що нового як настрій справи? Його поховали всередині жовтня попереду його могили розрослося декілька нових рядочків наче висіяні квіти ще колись у школі восени заходили до ветеранів додому не знаючи з якої нагоди але намагались бути...

Заким умре ще в серці творча сила і дар пісень заглухне в тишині, немов пахуча та фіалка мила, що в´яне у пустому бур´яні, — я раз іще б хотів простерти крила, і побуять свобідно в вишині, і оживить ті спомини, що скрила ворожа доля у душі на дні. Вони живі донині в тій...

Закликав червень чарівну теплінь У тихий сад і у поля безкраї, І синя квітка не дзвенить: дінь-дінь, Коли бджола її крилом торкає. Лиш ніжний келех нахиляє їй І тягнеться, як пролетить метелик, І кожна мушка — радісний носій Дарунку квітів ясних і веселих. Навчись і ти, коли прийде твій...

Заклинаю вітер і хмари, Заклинаю, земле, тебе! І бринять найміцніші чари — Заклинаю сонце сліпе. Пролетіли огненні бджоли Між зелених полів людських. Заклинаю вас, тихі доли, Не пускайте до себе їх! А глухі снігові градини, Смілий вітре, хоч ти розвій, — Хай живуть і квіти й...

«Заканчивается регистрация билетов на само­лет, следующий рейсом Ялта—Киев», — объявил металлический голос и я, легко подхватив дочку, улыбнулась на прощанье своему мучителю фаль­шивой улыбкой. Я прекрасно понимала, что никогда больше не вернусь сюда, но до тех...