Гублю у задзеркаллі ознаки, знаки, зуми. Старе трюмо вітальні, ключі, каблучки, сумка. Жовтаве тьмяне світло і запах нафталіну... Іду назад я звідти, де час не має плину. Стираю товщу пилу минулого століття. Аби не впасти сили і тихо не зотліти... Аби було повітря у затхлім коридорі... Я знов...

Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік... Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе...

Щойно я спробувала стати немовлям, заледве зігріта материними руками – принаймні уявляла, як могла, їхнє тепло – певна, більш чутливе за стіни моєї випадкової в’язниці. Неподалік дзвеніло джерело, і я розуміла: як тільки почнеться дощ, воно, якщо захоче, просто ковтне мене....

зазвичай ми на хмарі ночували. один юнак із серцем ніжним, як ручай упав, бо знався лиш на конях і ключах: для Бога – край, поетові – замало. вовки святого Юрія злизали червоний лід, що наші очі сполучав, тож місяць уповні заледве чи пручавсь, коли його сновиди...

се закінчилось, не змігши початись. Як без віршів з тобою стрічатись? Як я - бувши гірший - можу стать іншим? Як у пшінці - тебе із собою зшити? Та поганий напевно я шитель. Я - нікчемний паршивий учитель. Що ужити, Щоб з тобою, Аліно, у жито? У житті ми - не хлібом єдиним. Ще залежить - як...

Зайві свободи рубцюються в кардіограми Зернятка кави перебрано сотнями рук. Інвар шепоче над прірвою творчих чарів. Студить їх, гріє, белькоче чар-зіллям розлук. В переінакшених фразах формується стиха Потяг до іншого світу з туману і снів. Інвар шепоче про себе поезію лиха. Інвар один,...

вертикальне вікно з вершечком закругленим зайдіть зайдіть у нього вночі з аспарагусом чорним! шепотіть що хтось буде теж хтось буде теж минає місяць: 1) хто легко втрачає свою довгу тінь 2) хто по фрагмент-но рубає листок 3) хто метод ично чекає на літеру р і...