За річкою вогні горять, Там татари полон ділять. Село наше запалили І багатство розграбили. Стару неньку зарубали, А миленьку в полон взяли. А в долині бубни гудуть, Бо на заріз людей ведуть: Коло шиї аркан в’ється, І по ногах ланцюг б’ється. А я, бідний, з діточками Піду лісом...

За стінами холодна віє ніч; Огонь то згасне, то засяє знову... Ах, так давно я чув людськую річ, Що вже й забув земну, звичайну мову. А знаєш що? І там, поміж людьми, Та сама тайна світиться незримо, Але вони не бачать у пітьмі Її своїми бідними очима.

За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас — Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ! Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон, З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вільний світ! За...

...Олександр Іванович одійшов від трюмо й подався до другої кімнати. Ця кімната в їхній невеликій квартирі правила йому за кабінет і водночас за спальню матері. Власне, не спальню, а місце спання, бо мати заходила туди, тільки коли лягала спати та ще хіба коли хвороба підтинала їй кволі ноги....

Завжди кохай. Епікур   Забери назавжди В свій чудовий край. І долоні міцно У своїх тримай.   Будь завжди надійним, Захисти від зла, Щоби я злетіла, Щоби я втекла.   Будь моїм коханим, Урятуй від сліз. Загубитись разом В сутінках беріз.   Вірити,...

Серпневе пекло. На смердючій московській солярці повз так звично і так до нудоти тягуче маршрутний запилений ЛАЗ Трахтемирів – Олександрія. На моєму плечі обвисав чийсь брудний, сипучий мішок з картоплею. Спереду віч-на-віч зі мною дихала потрійним перегаром якась червоно-синя пика. Втім,...

Забіліли сніги: це доволі тепер екзотично. І забілено все - ні листів, ні чекань, ні пожеж. Стільниковий мовчить. Стільниковому – флегматично до зими, слова «ми», до любові… І мені – теж.