З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став — (Мармуровим муром...) Пливуть молитви угорі. (Вернися з сміхом — дзвоном!) Спадає лист на вівтарі — (Кучерявим дзвоном...) Уже десь випали сніги. (Над бором хмари муром!) Розбиті ніжні вороги...

Набиті травою священні корови творять гімн про Лазуткіна, віддають йому своє трьохвимірне молоко для заплідення Куби та Нікарагуа, бо Че б о н і т и усюди в них одинакові. Він на лопатках лежить, як пан* , та відробляє свій перший бідон, майже, як Клінтон з сиґарою у вагіні, і плаче до сонця:...

з міста, якого немає, не доходять новини все, що нас там тримає, схоже на пуповину нікому перерізати, боязко перегризти місто, якого немає, вкривають хмари перисті сніги випадають глибокі, мов хочуть усе сховати місто, якого немає, обсідають пернаті - чорні, лискучі, хижі,...

З перепалених струн, З ексгумованих трун, З безголосих отар щільнострижених рун; З того давнього, димного, дивного плину, Коли босою став я на ню, мов Перун, Я не плакав, не плакав од захвату й щему… Просто сипала мжа, А чи дощ без ножа Мене локшив на млу, Бо не зналися ще...