Re: цензії

“What really knocks me out is a book that, when you´re all done reading it, you wish the author that wrote it was a terrific friend of yours and you could call him up on the phone whenever you felt like it. That doesn´t happen much, though.”
― J.D. Salinger, The Catcher in the Rye.

Коли мені було шістнадцять, я мріяла жити одна в мансардному помешканні, спати до обіду, безладно харчуватися, а вечорами вживати трунки з митцями, музикантами і поетами, під касетні аудіозаписи.

Коли мені було двадцять шість, то замість касетного магнітофона у мене був CD-плеєр, авто, помешкання на останньому поверсі (тобто майже мансардне), бізнес і помірковане сімейне життя. На розбудову цієї всієї рутини мене наштовхнуло ніщо інше, як освіта класичного філолога, якій я не бачила жодного практичного застосування.

Зараз, станом на 32 повних роки, я багато намандрувала, від чого часто плутаю пори року і доби (за днями тижня не стежу давно). Це дозволило зрозуміти таки цінність освіти класичного філолога і знайти їй застосування, а також назбирати у своєму архіві загоєні шрами від регулярних любовних страждань, жмут аматорської писанини та стоси репортажних фото.

Сповідуючи філософію гедонізму, успіх в якому, як виявилось, досягається лише кропіткою і наполегливою працею, живу одна в майже мансардному помешканні, сплю до обіду, безладно харчуюсь, а вечорами вживаю трунки під плейлист з інтернету. Понад усе ціную спільність духу з сестрою і акцептування батьками мого життєвого вибору, добре товариство, плинність, усамітнення, самоекзилу та клацання відвертості між людьми.

Відтак, мрію, що:

Коли мені буде тридцять шість я матиму дітей, і хоч щодо шлюбу я не певна, але знаю точно - тати їхні будуть бездоганними.

Коли мені буде сорок шість, я напишу роман і продовжуватиму жити подорожами, не знаючи де наступний пункт призначення, але маючи спокій в серці від того, що у мене є справжній фундамент родинної опори і дім там, де народилась.

Коли мені буде дев’яносто шість я сидітиму десь на сонячній терасі з молодими поетами, куритиму самокрутки з травою, питиму вино і насолоджуватимусь прекрасним.
Коли мені буде сто шість я далі житиму, але лише в книжках.

(Те, що між сорок шість і дев’яносто шість прірва мене зовсім не лякає. Думаю, у неї можна пірнути з усім гедонізмом).