Re: цензії

Народився 1836 року у селі Переходівка (тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.). Друкуватися почав у «Черниговском Листке» (1858). Кониський вів велику і різноманітну громадську роботу.

У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. О.Кониський налагоджував зв´язки з українськими діячами у Галичині. У зв´язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), О.Кониський був висланий у Вологду, а потім - Тотьму. З 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 повернувся до Києва, де працював у «Киевском Телеграфе». О.Кониський був одним з фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше - ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т.Шевченка.

Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», ін. В оповіданнях О.Кониський піднімає проблему соціального й національного гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці», «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій Ґоровенко» подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників. Помер 1900 року у Києві.

О.Кониський - автор ґрунтовної біографії Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко - Грушівський». Хроніка його життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл К. видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотриця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). Від кін. 1920-х рр. твори О.Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило О.Кониського до «націоналістів».

Літературні псевдоніми О.Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та ін.