Re: цензії

«Все своє дитинство я провела в Криму у батьків матері ... Дивно! Але більшість людей навіть і не знають, як приголомшливо пахнуть кипарисові шишки! Пам´ятаю, бувало, біжиш дівчиськом вистрибом, залитою сонячними променями, алейці курортного парку, і раптом, наступиш на одну з них. Господи, як же вона починає пахнути! Тут же схопиш іншу, розітреш у руці, і сил нема, так хочеться її гризнути. Кислуватий з гіркотою смак дотепер стоїть в роті. Дурість, звичайно, але це так. Для кожного батьківщина пахне своїм ароматом, для мене запах будинку в цьому терпкому до сліз улюбленому плоді».

У серпні 1978 році разом із батьками Ольга переїжджає до Багдаду, куди відряджають працювати її батька.

«Це найяскравіші спогади дитинства. Я вважаю Ірак, своєю другою батьківщиною, і те, що зараз відбувається там - моя біль».
У 1980 році після закриття Олімпіади в Москві Ольга з батьками повернулася до України.

З 1982-го по 1992 рік - освітня школа, математичний клас. Паралельно - відвідування музичної школи за класом фортепіано.

У старших класах починає захоплюватися альтернативною музикою: Напрямки - психоделіка, нова хвиля, грандж, панк-рок. Створює свою групу, де стає вокалісткою і ритм-гітаристкою. Величезний вплив на її становлення справила «філософія» Ленінгардського рок-клубу. Улюблені гурти юнацького періоду: Кіно, Акваріум, Аліса, Аукцыон, ДДТ, Наутілус Пампіліус (СРК), Бригада С (МРК).

« Я слухаю будь-яку якісну музику. Максималізм перехідного періоду давно в минулому. Якщо мелодія зачіпає душу, а слова змушують думати, яка різниця народна чи це пісня, джазова або поп. Але, звичайно, найголовніше в будь-якій творчості це щирість і сміливість. Якщо епатаж - то до кінця, якщо надрив почуттів, то до зриву, якщо феєрверк емоцій, то до ендорфінової атаки.

З 1992 року по 1997 рік Ольга здобула дві вищі освіти, за спеціальностями «Соціолог» і «Економіст зовнішньоекономічної діяльност»і.

З 1999 року працює в сфері туризму. 8 років є власницею одного з провідних українських туроператорів «Сієста».

Література і кінематографа посідають особливе місце в її житті.

«Читаю я з раннього дитинства дуже багато, абсолютно різну літературу. Довгий час захоплювалася психологією та сексологією. Був період, коли я навіть ретельно вивчала роботи з психіатрії, стан «пограничності» людини завжди шалено цікавив мене. Напевно, в мені помер хороший психіатр. У кінематографі люблю альтернативне кіно, але не все. Є абсолютно бездарні речі, які гордо називають «креативом». І книга, і фільм не повинні бути пластиком. Якщо вони живі, значить це - шедевр. Ну візьмемо хоча б фільм Еміра Кустуріци «Арізонська мрія», котрий у прокаті провалився, а стільки років живе і надихає все нового і нового глядача ».

Улюблені письменники: Тургенєв, Купрін, Фаулз, Месім, Гессе, Кортасар, Камю, Кадзіро Серідзава, Ясунарі Кавабата, Захер-Мазох.

Улюблені режисери: Бертолучі, Фон Трієр, Альмодовар, Грінуей, Філін, Фасбіндер.

Улюблені філософи: Ніцше, Шопенгауер, Бердяєв.

Автор роману «Скорлупа» (2010 р.).