Особисто для мене Схід завжди був уособленням якогось особливого  таїнства, глибини й розкоші. Тішуся тими людьми, кому довелося пов’язати життя з історією Сходу… 

У рамках Українсько-азербайджанських науково-літературних зустрічей відбулася поїздка представників української наукової та культурної інтелігенції до Баку, а також зустрічі з азербайджанськими колегами, представниками Міллі Меджлісу (парламенту), Міністерства культури і туризму Азербайджанської Республіки, Спілки письменників Азербайджану, Центру Художнього Перекладу та Літературних Зв’язків, Національної академії наук Азербайджану. Ініціатором та спонсором заходів стало Міністерство культури і туризму Азербайджанської Республіки.

Склад делегації з України: Народний депутат України, письменниця Марія Матіос, кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник відділу світової літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Дмитро Дроздовський, директор Національного музею ім. Т. Г. Шевченка, кандидат філологічних наук Дмитро Стус, Секретар Правління Національної спілки письменників України Леся Мудрак. А приводом поїздки був вихід азербайджанського журналу «Світова література», присвяченого сучасному українському письменству. Потрібно зазначити, що до 90-річчя журналу «Всесвіт», «всесвітяни» підготували спеціальний номер, який так само присвятили сучасній літературі Азербайджану. Отже, поїздка була  необхідною, аби не втратити  зв´язок, який почав інтенсифікуватись завдяки таким проектам.

Кілька день перебування були так наповненими, що зовсім не відчувався час, ба, він сфокусувався в одній точці, ніби перетікав у безкінечність…

Українська делегація розпочала свій візит вшануванням пам´яті видатних азербайджанців. На одному з найбільших цвинтарів країни, схожим на наше Байкове кладовище, письменники й науковці відвідали могилу Гейдара Алієва, та інших значущих постатей… Мене особисто, як творчу людину, вразила могила щойно похованого поета, з кедами, що стояли попереду вінків. На моє питання, чому саме кеди, й з чим це пов’язують, організатори розповіли історію про те, як одна із шанувальниць творчості цього письменника, принесла їх, цим самим, виконуючи його заповіт.  

Дивний перегук нашої вулиці Небесної сотні з Алеєю шахідів нагадав про те, що в 90-х р. Азербайджан пережив подібну національну катастрофу в Карабасі, тому внутрішньо кожен із членів делегації відчував спорідненість з бакинцями.

Тішить, що українська література в Азербайджані знана й високоооцінена. Що є перекладачі, які доносять енергетику українського слова іноземним колегам. І невипадково у Спілці письменників Азербайджану відбулися читання та зустрічі з азербайджанськими шанувальниками української літератури (зазначу, що – в цій східній країні, Спілка письменників – одна з найвпливовіших організацій). Приємно, що літературознавцеві Дмитру Дроздовському та директору Музею Т. Шевченка Д. Стусові вручили  квитки почесних членів Спілки письменників Азейбарджану, тим самим, висловлюючи неабияку повагу та захоплення їх перекладацькою та просвітницькою діяльністю.

Цікавими й змістовними видалися зустрічі в Парламенті, особливо в комітетах культури й духовності, де учасники міжкультурницького діалогу обговорили найактуальніші питання в галузі перекладу й популяризації літератур. Цілком виправдані були наміри у найближчому майбутньому підписати угоду про співпрацю між міністерствами культури Азербайджану та України, а також спілками письменників обох країн.

Міністр культури Азербайджану Абульфас Мурсал-огли Караєв запросив українських гостей поспілкуватися  щодо можливих проектів співпраці. Особисто я була в захопленні від мудрого й показового спічу Міністра. Це людина, яка багато встигла зробити для мистецтва й культури, реально, прийшовши на посаду з великого бізнесу.

Поїздка захопила й надихнула делегатів. Бажано, щоб такі масштабні проекти й поїздки давали свої результати й спонукали до плідних контактів між культурами й літературами різних народів.