Re: цензії

09.01.2025|Богдан Смоляк
Подвижництво, задокументоване серцем
07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Володимир Полєк – жива енциклопедія
03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
02.01.2025|Галина Максимів, письменниця
Про вибір ким бути: ножицями чи папером
31.12.2024|Михайло Жайворон
Між рядками незвіданих тиш
31.12.2024|Галина Максимів, письменниця
Подорож, яка змінила світ на краще
30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Femina est…
30.12.2024|Віктор Вербич
Коли любов триваліша за життя
30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор
«Небо єднати з полем...»
18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру

Події

13.09.2018|23:35|Буквоїд

Помер Олександр Сизоненко

Пішов з життя один з найстаріших українських прозаїків, відомий публіцист Олександр Сизоненко. Йому було 94 роки.

Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат Тарас Кремінь. 

Сизоненко народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівка Баштанського району Миколаївської області. Він також був кінематографістом, учасником Другої світової війни, лауреатом Шевченківської премії.

Сизоненко - автор рідного миколаївцям неологізму «корабели», був директором фільму «Тіні забутих предків». Шевченківську премію 1984 року одержав разом з двома іншими миколаївцями: Леонідом Вишеславським і Миколою Вінграновським. Жив на дачі під Києвом, його сусідами були класики української літератури Павло Загребельний і Борис Олійник. 

Письменник був нагороджений: орденом Вітчизняної війни першого ступеня; орденом Трудового Червоного Прапора; медаллю «За відвагу»; медаллю «За взяття Берліна»; званням «Почесний громадянин Миколаєва» (2003); Шевченківською премією (1984) за роман-трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета»; премією імені І.С. Нечуй-Левицького; літературною премією імені Юрія Яновського.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери