Про це в мережі написав його син Тарас Пушик.

“Дорогі друзі, сьогодні вночі помер наш батько – Степан Пушик, просимо про щиру молитву. Детальну інформацію щодо похорон повідомимо згодом”, – йдеться у дописі.

Степану Пушику було 74 роки. 

Автор багатьох поетичних та прозових збірок, фольклорних записів, книжок для дітей, літературознавчих та краєзнавчих праць, розвідки про карпатське коріння Т. Шевченка "Славетний предок Кобзаря", дослідження про "Слово о полку Ігоревім", про слов’янську та праукраїнську міфологію ("Бусова книга"), повість про Володимира Івасюка ("Блискавиці б’ють у найвищі дерева"). Оригінальні вибрані твори вийшли в 6 томах (7 книгах), у 7 окремих збірках видано записи народних казок, пісень, українських тостів, приповідок.

Йому належить переклад кількох віршів караїмського поета Захарії Абрагамовича.

Понад 150 віршів С. Пушика покладено на музику композиторами О. Білашем, А. Кос-Анатольським, В. Івасюком,Б. Юрківим, Б. Шиптуром, О. Гавришем, М. Гаденком, Тарасом Пушиком та ін. Вони ввійшли до репертуару виконавців Д. Гнатюк, С. Ротару, А. Мокренка, М. Кондратюка, подружжя Білоножки, М. Кривеня, В. Піруса, М. Сливоцького, ансамблів "Кобза", "Мрія", "Росинка", Гуцульського ансамблю, хору "Трембіта", капели бандуристів, Черкаського народного хору та інших вітчизняних та зарубіжних колективів.

Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, Мирослава Ірчана, О. Копиленка, Міжнародної літературної премії імені Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку. Член Спілки письменників України та Українського ПЕН-клубу.

Зі шкільних років записував фольклор і мав унікальну (понад 200 томів) збірку різних записів, мала частина яких видана книжками: народні казки "Чарівне горнятко" (у співавторстві, 1971), "Казки Підгір’я" (1976), "Золота вежа" (1983, літ. запис), "Срібні воли" (1995). Впорядкував і видав книжку ліричних пісень "Сміються, плачуть солов’ї" (1989), до якої включив власні записи фольклору. Вийшли "Пісні Карпат" (у співавторстві, 1972), "Українські тости" (1997, 2002), "Приповідки" (2009). Поетичне світосприймання, добре знання народної поезії, фольклористичні експедиції, журналіст­ська праця, мандрівки (С. Пушик побував у багатьох країнах світу, був учасником альпіністської експедиції в Гімалаях, майже в усіх республіках колишнього СРСР, населених пунктах Карпат, Закарпаття й Прикарпаття) синтезувалися в оригінальну прозу. Повість "Перо Золотого птаха" (1978, 1979, 1982, 1989, 2004) була новим явищем в українській прозі (відзначена 3-ю премією на конкурсі на кращу повість, роман про сучасника), жанрово (як роман з народних уст) твір "Страж-гора" підтвердив народження оригінального прозаїка, роман витримав багато видань (1981, 1982, 1985, 1989, 2004, 2005 рр.).