Василь Степаненко – поет, перекладач, член Спілки письменників України. Перші переклади Василя Степаненка з грецької було надруковано в сімдесяті роки минулого століття в журналі «Всесвіт». Це була поезія Яніса Ріцоса, Одісея Елітіса, Тасоса Лівадітіса. Тут вийшов і роман С. Пласковітіса «Гребля», який пізніше видало видавництво «Дніпро». Національне видавництво дитячої літератури «Веселка» випустило в світ низку книжок у перекладі Василя Степаненка. Це, зокрема, грецька народна казка «Півпівника», «Грецькі народні казки», повість Г. Казандзакі «Маленька героїня», роман Н. Казандзакіса «У Кноському палаці». З 2004 року на Українському радіо у програмі «Твій друг книга» п’ять років поспіль звучали твори Василя Степаненка, що потім увійшли у видання «Міфи і легенди Греції», за яке йому було присуджено літературну-мистецьку премію імені Олени Пчілки.

Поема-романс «Еротокрит» – перший класичний твір новогрецькою мовою, який з’явився в епоху венеціанського панування в середині XVII ст. Найбільша цінність цього твору – народна, чиста мова. Вона справжня і жива, звільнена від архаїзмів. Поема має 10 тисяч римованих строф-п’ятнадцатискладів, відомих також як «політична строфа». 1978 року рішенням ЮНЕСКО «Еротокрит» включено до переліку 300 шедеврів світової культури. Незважаючи на велику популярність поеми у Греції, її перекладено лише чотирма мовами: французькою, англійською, італійською. Четвертою мовою перекладу стала українська.

Нагадаємо, що премію імені М. Рильського засновано 2013 року, її присуджує Кабінет Міністрів України на підставі пропозицій та рекомендацій Комітету (тимчасового дорадчого органу) до дня народження Максима Рильського – 19 березня. Перше нагородження відбулося 2014 року. Лауреатом премії став письменник Роман Гамада за книги перекладів з перської мови «Захоплюючі розповіді» Алі Сафі та «Бахтіяр-наме». Також серед лауреатів премії – Максим Стріха за переклад з італійської поеми Данте Аліг’єрі «Божественна комедія. Пекло» та Іван Рябчій за переклад з французької мови книжки «Двоє добродіїв із Брюсселя».

Джерело: ЛітАкцент