Сьогодні спогади відомої польської діячки, науковиці, львів’янки Кароліни Лянцкоронської (1898–2002) про події Другої світової війни звучать особливо гостро і суголосно з воєнним досвідом українців у ХХІ столітті. Українською мовою «Воєнні спогади» з’являться у перекладі Наталі Ткачик. 

Авторка, Кароліна Лянцкоронська, описала те, що бачила на власні очі й учасницею чого їй довелося стати: прихід перших совітів до Львова 1939 року, допити НКВС, утечу до окупованого німцями Кракова, діяльність у польському русі опору, перебування у станиславівській в’язниці та конфронтацію з начальником станиславівського гестапо Крюґером, вирок смерті, ув’язнення у львівській та берлінських в’язницях, понад два страшні роки в Равенсбрюку. Але передусім ці спогади – про людяність у нелюдських обставинах, про внутрішню силу й гідність і про те, що війна – це не тільки про смерть, а й про шалену любов до життя. «…Я також знаю, що всі старанно написані спогади додають нових деталей в образ минувшини», – зазначає Кароліна Лянцкоронська.

Книгу видано за підтримки POLAND Translation Program 

Лянцкоронська Кароліна. Воєнні спогади. 22 вересня 1939 – 5 квітня 1945 / Кароліна Лянцкоронська; пер. з пол. Наталі Ткачик. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2023. – 424 с.

Довідка про авторку:

Її повне ім’я – Кароліна Марія Аделаїда Франциска Ксавера Малгожата Едіна, графиня Лянцкоронська з Бжезі з гербу Задора (1898–2002). Відома гуманістка, правозахисниця, патріотка та меценатка. Вона була другою дитиною польського магната Кароля Графа фон Бжезі-Лянцкоронського та пруської графині Малгожати фон Ліхновської. Незважаючи на те, що Кароліна мала графський титул, вона його ніколи не використовувала, докторантуру з історії мистецтва завершила у Віденському університеті в 1926 р. У 1936 р. вона стала першою жінкою в Польщі, яка написала дисертацію з історії мистецтва, і водночас – першою жінкою-професором у Львівському університеті Яна Казимира.

Під час Другої світової війни працювала медсестрою Червоного Хреста, була заарештована гестапо й засуджена до смертної кари. Завдяки сімейним зв’язкам їй вдалося врятуватись, натомість потрапила до концтабору Равенсбрюк. У квітні 45-го після втручання Міжнародного Червоного Хреста її нарешті було звільнено. Згодом у своїх спогадах вона опише всю правду про життя й виживання у вирі воєнних подій.

Довідка про перекладачку:

Наталя Ткачик – перекладачка, поетка, авторка двох збірок віршів, народилася в Івано-Франківську. Переклала мемуари Тадеуша Ольшанського «Колись в Станиславові» («Дискурсус», 2016), есе Юліуша Мєрошевського, поезію Мар´ї Павліковської-Ясножевської, Артура Новачевського та ін. Стипендіатка Gaude Polonia 2017.