Свої міркування про роман «Квіти Содому» дослідниця Ольга Пуніна підсумовує у монографічній розвідці наступними рядками: «Осмислення О. Ульяненком аморального досвіду українського суспільства в «Квітах Содому» через відразу, якою марковано компоненти естетично-інтенціональної системи твору, підводить до образно-емоційної суті роману: відраза сприймається як відмова від межі, тобто Бога, – вседозволеність, що призводить до страшних і травматичних наслідків, пов’язаних із деградацією національної еліти. У контексті цього доречною є думка О. Солов’я, який зазначав, що іноді Ульяненка читати направду страшно, іноді ж ловиш себе на думці, що ти, на відміну від його героїв, щасливо уникнув чогось найстрашнішого, але сукупна картина, що нависла над романним Києвом і всією країною, все одно залишає мало шансів лишитися неушкодженим. Травматизм у цьому художньому випадку неминучий, як у будь-якому іншому правдивому та чесному мистецькому дискурсі» (Пуніна О. Самітний геній. Олесь Ульяненко: Літературний портрет. – К.: Академвидав, 2016. – 288 с.).

Паперові, електронні та аудіокниги можна придбати на сайті видавництва за посиланням. І поділіться, будь ласка, цією інформацією з вашими польськомовними друзями:

https://www.ptiif.pl/sklep/ebook-kwiaty-sodomy/