Коментуючи твір з позицій перекладу, Сніжана Чернюк сказала: «Це різноплановий твір зі строкатою лексикою: від молодіжного сленгу студентського середовища 70-х років до блатного жаргону 90-х минулого століття, з поїздкою до Таджикистану і місцевим таджицьким колоритом, з міркуваннями про пластичні операції в поєднанні з роздумами про Біблію і теорію великого вибуху».

Микола Хомич відомий насамперед як автор романів «Територія брехні», «Загадка гробниці» і «Задум Бога», в яких наш час тісно переплітається з історичним минулим. У творчості цього автора сучасне завжди подається як трансформація історії або української міфології, де замість міфічних персонажів постають історичні постаті і наші сучасники.

Про що, власне, роман «Час»? Це історія про кілька днів із життя пластичного хірурга, про перевідкриття світу й самовідкриття, коли чоловік виявляє в собі те, про що раніше не думав, бо не хотів цього визнавати. Омолоджуючи жіночі обличчя, головний герой задумується  про час, що дає кожному з нас нові можливості, допомагає самореалізуватися, але невблаганно веде людину до смерті.

Як не боятися часу? Як реагувати на виклики часу? Як залишатися активною людиною і бути на вістрі часу? Ці внутрішні проблеми рухають героями роману Миколи Хомича.

Після повномасштабного нападу Росії на Україну, коли найбільше українських біженців опинилося в Польщі, Польща відкриває для себе нову Україну: інтелектуальну, сильну,  сміливу, активну, креативу, творчу, тому значно зріс інтерес до української історії, мови, традицій, музики і, звісно, літератури. В європейських країнах саме формується міф про Україну, і українська література, звісно, допоможе у створенні цього міфу.