
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Події
24.01.2023|15:41|Буквоїд
«Видавництво Старого Лева» підготувало дебютний роман Рустема Халіла «Часу немає»
У центрі розповіді – адвокат Едем, що після угоди з джином отримує шанс прожити день життям щораз різних незнайомців, у руках яких влада, гроші та слава. Втрачені та використані шанси, калейдоскоп пейзажів Києва та людських доль, а ще пошук відповіді на питання: як використати час, коли його майже немає – на сторінках роману «Часу немає». Українською книга вийшла у перекладі Сергія Осоки. Художнє оформлення виконала Вікторія Кучма.
Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.
«Ця книга прийшла до мене сама. Це сталося у батьківській квартирі у Криму. Ніколи не забуду ту мить, коли ідея книги вдарила блискавкою, і я зрозумів: ось він – мій перший роман. Залишилась дрібниця – його написати. Ця дрібниця зайняла кілька років. Левову частку роману я писав вночі. Моя родина спала, а у сусідній кімнаті тим часом з’являвся цілий світ. Там джини пропонували смертним угоди і смертні отримували безсмертя через свої вчинки. Там знаходилася відповідь на чергову загадку, а за сторінку виникала нова таємниця. Там Київ шурхотів багряним листям і приваблював нічними вогнями. Там мій герой відкривав для себе славу, багатство і владу, згадував свої мрії та рятував чужі. Там любов повертала силу, а дружба рятувала життя. Там за п’ять днів один київський юрист побачив і зробив стільки, що іншим не вистачить на кілька життів. І я дивився на світ разом із ним. А тепер зможете і ви», – ділиться думками автор Рустем Халіл.
«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.
Рустем Халіл народився 1983 року в родині киримли. Коли йому було 11, вирішив стати письменником. Але ще в університетські часи почав працювати журналістом, адже це – письменники сьогодення зі стабільною зарплатою. Відтоді встиг попрацювати в газетах, інформагенціях, на радіо та телебаченні. Спочатку в Криму, а з 2010 року – у Києві. За цей час займався журналістськими розслідуваннями та політичною аналітикою, писав репортажі з різних куточків України та якось навіть створив власний сайт. 2020 року нарешті закінчив свій перший роман, який задумав 15 років до того.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем