Re: цензії
- 18.01.2026|Ігор ЗіньчукПеревірка на людяність
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
- 30.12.2025|Ганна Кревська, письменницяПолотна нашого роду
- 22.12.2025|Віктор Вербич«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
- 22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Події
24.01.2023|15:41|Буквоїд
«Видавництво Старого Лева» підготувало дебютний роман Рустема Халіла «Часу немає»
У центрі розповіді – адвокат Едем, що після угоди з джином отримує шанс прожити день життям щораз різних незнайомців, у руках яких влада, гроші та слава. Втрачені та використані шанси, калейдоскоп пейзажів Києва та людських доль, а ще пошук відповіді на питання: як використати час, коли його майже немає – на сторінках роману «Часу немає». Українською книга вийшла у перекладі Сергія Осоки. Художнє оформлення виконала Вікторія Кучма.
Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.
«Ця книга прийшла до мене сама. Це сталося у батьківській квартирі у Криму. Ніколи не забуду ту мить, коли ідея книги вдарила блискавкою, і я зрозумів: ось він – мій перший роман. Залишилась дрібниця – його написати. Ця дрібниця зайняла кілька років. Левову частку роману я писав вночі. Моя родина спала, а у сусідній кімнаті тим часом з’являвся цілий світ. Там джини пропонували смертним угоди і смертні отримували безсмертя через свої вчинки. Там знаходилася відповідь на чергову загадку, а за сторінку виникала нова таємниця. Там Київ шурхотів багряним листям і приваблював нічними вогнями. Там мій герой відкривав для себе славу, багатство і владу, згадував свої мрії та рятував чужі. Там любов повертала силу, а дружба рятувала життя. Там за п’ять днів один київський юрист побачив і зробив стільки, що іншим не вистачить на кілька життів. І я дивився на світ разом із ним. А тепер зможете і ви», – ділиться думками автор Рустем Халіл.
«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.
Рустем Халіл народився 1983 року в родині киримли. Коли йому було 11, вирішив стати письменником. Але ще в університетські часи почав працювати журналістом, адже це – письменники сьогодення зі стабільною зарплатою. Відтоді встиг попрацювати в газетах, інформагенціях, на радіо та телебаченні. Спочатку в Криму, а з 2010 року – у Києві. За цей час займався журналістськими розслідуваннями та політичною аналітикою, писав репортажі з різних куточків України та якось навіть створив власний сайт. 2020 року нарешті закінчив свій перший роман, який задумав 15 років до того.
Коментарі
Останні події
- 14.01.2026|16:37Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
- 12.01.2026|10:20«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
- 07.01.2026|10:32Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
- 03.01.2026|18:39Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Довгі списки
- 23.12.2025|16:44Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
- 23.12.2025|13:56«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
- 23.12.2025|13:07В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
- 23.12.2025|10:58“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
- 23.12.2025|10:53Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень
- 22.12.2025|18:08«Traje de luces. Вибрані вірші»: остання книга Юрія Тарнавського
