Автор працював над виданням 8 років, роман вийшов у Литві 1989, за кілька місяців було продано майже 200 тисяч примірників. Шлях «Вільнюського покеру» до українського читача розтягнувся на 30 років, незважаючи на актуальність і спільний досвід. Переклад здійснено Володиславом Журбою за підтримки Литовського Інституту Культури та Литовської ради з питань культури. Авторка розлогої післямови письменниця і перекладачка Маріанна Кіяновська. Дизайн обкладинки — Богдана Давидюк.

“Творчість Річардаса Ґавяліса почали для себе відкривати читачі з різних країн — один з найславетніших литовських прозаїків активно утверджується в контексті світової літератури. Ми віримо, що й українське видання стане важливою віхою в подорожі «Вільнюського покеру» по світу, а ваші читачі знайдуть у ньому не лише унікальний авторський голос, але й розповідь про пережите нашими країнами в радянський час знекультурення й розлюднення, вони ознайомляться з анатомією духовного спротиву”, — стверджує директорка Інституту культури Литви Аушріне Жілінскене.

Перекладач Володислав Журба розповідає: “«Вільнюський покер» Річардаса Ґавяліса — справжня візитна картка сучасної литовської літератури. Його поява ознаменувала звільнення литовської прози як на рівні форми, так і на рівні змісту, а сам автор твору став для литовців Джеймсом Джойсом і Генрі Міллером одночасно. Написаний і виданий в радянські часи, «Вільнюський покер», неначе велемудрий віщун, фактично передрік величезний злам епох, що почався з розпадом Радянського Союзу й насправді триває й досі.”

Письменниця Маріанна Кіяновська у післямові до книжки доповнює слова перекладача: “Без перебільшення, «Вільнюський покер» — це перша книга на тоді ще тоталітарному просторі, наділена таким руйнівним для радянської імперії потенціалом і такою силою викриття механізмів, на яких трималася навіть не влада, у тому числі — влада КДБ, а ціла вибудувана цією владою дійсність”. 

Річардас Ґавяліса наголошував, що «книжка не призначена для тих, хто в літературі шукає розваги та приємного відпочинку». «Вільнюський покер» — це складний лабіринт з алюзіями на класичну літературу, нашаруваннями сенсів, детективною інтригою та безпросвітнім життям тогочасного Вільнюса. 

Переклад роману для Володислава Журби був викликом: “Мова «Вільнюського покеру» — не просто тло чи засіб для оповіді, а невід’ємна частина роману й важливий компонент для його розуміння. Це наче своєрідна мастика, яка скріплює всі розрізнені елементи цієї мозаїки, й окремий персонаж твору водночас. Багатошарова, різнопланова й соковита, мова Ґавяліса не може не зачаровувати, адже тут глибока архаїка сусідствує з авторськими неологізмами, високий стиль — з непричесаним просторіччям, а гострота думок оздоблена тонкою грою слів. Така мова для перекладача — це і прокляття, і благословення. Та здається, що я гідно впорався з цим нелегким викликом. Звісно, багато в чому завдяки неймовірній пластичності української мови”.

Перекладач зазначає: “Твір було перекладено багатьма мовами — англійською, французькою, польською, білоруською, македонською тощо, і кожен раз видання його перекладу збурювало читацьку й літературознавчу громадськість різних країн. “Вільнюський покер” можна не розуміти, його можна лаяти й ганити, ним можна захоплюватися, його можна обожнювати. Єдине, чого він не передбачає, так це байдужого до себе ставлення. Тепер скласти свою думку про цей шедевр постмодерністської прози може й український читач”.