У книжці 30 історій українських науковців, які уже відомі своїми відкриттями та досягненнями. Кожен з них — фанат своєї справи й вірить у важливість наукових відкриттів. Математики, фізики, біологи, археологи й інші дослідники розповідають, чому вони обрали наукову діяльність, чому залишились в ній та чим вона їх надихає до сьогодні.

Видання просто й весело розповідає історії життя та роботи сучасних українських учених. Кожен із героїв книжки між рядками запитує: хіба можливо не любити науку? Прочитавши книгу, кожен знайде відповідь на це питання, й не виключено, що захоче стати науковцем.

Розповідаючи про свою роботу в науці, вчені водночас говорять про те, як важливо людині любити те, чим вона займається, і що саме ця якість визначає успішних українських науковців:

“Люди часто думають, що вчені переважно вовтузяться з нудною рутинною роботою, а творчої складової в нас нібито майже немає. Це не так. Принаймні я займаюся космологією раннього Всесвіту, і повірте — це дуже цікаво. Моя робота полягає в тому, щоб зрозуміти, які фізичні явища відбулися в першу секунду після виникнення Всесвіту. Бо саме цієї короткої миті трапилися всі ключові процеси для майбутньої еволюції нашого світу. Усі наші 15 мільярдів років заховані в цій секунді”, – Станіслав Вільчинський, фізик-теоретик.

“Дуже важливо бути пристрасним щодо того, чим займаєшся. Я часто приходжу на роботу у вихідні, скажімо, о дев’ятій ранку в неділю, і досить складно бути пристрасною саме в такий момент. Але зрештою все це компенсується, коли бачу результати своєї праці. Якщо те, над чим я працюю зараз чи буду працювати в майбутньому, колись допоможе принаймні одному пацієнту, то це буде для мене справжньою вершиною моєї кар’єри. Змінювати життя людей на краще — це дивовижне відчуття”, – Віра Єфремова, нейробіологиня.

“Насправді у світі вчені — це звичайні люди, які жартують та емоційно розряджаються від складної роботи, якою вони займаються. В українській науці мені дуже не вистачає легкої іронії й несерйозності не щодо результатів, а щодо простого спілкування й ставлення до світу”, – Семен Єсилевський, біофізик.