Re: цензії

19.09.2019|Ніна Головченко
Збірка поезії «Любов довготерпить» (2019) Оксани Радушинської
18.09.2019|Микола Гринь, член Національної спілки журналістів України
Талановитий син завороженого Придесення
17.09.2019|Богдан Мельничук, Ігор Фарина, письменники
Оспівування весни спресованого часу
16.09.2019|Андрій Дахній, доктор філософських наук
Екзистенційний досвід поета: творчість у світлі Memento amare
16.09.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Впливає серце у ріку щодення
16.09.2019|Ігор Зіньчук
Розплата за непрощені гріхи
Гіперпростір як відкритий твір (з книги «Від не-початку і до не-кінця»)
Безцінні скарби Сергія Дзюби
15.09.2019|Сергій Синюк
Про сучасність через призму історії
14.09.2019|Марія Грицюк, Івано-Франківськ
«Нехай прибереже свою реть лях, а ми тим часом помислимо…»
Головна\Події\Презентації

Події

10.09.2019|10:56|Буквоїд

Новинки "Видавництва 21" до 26 BookForum

"Видавництво 21" підготувало 14 книжкових новинок до 26 BookForum.

1. Артем Чапай «Дивні люди»

Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».

2. Тетяна Давиденко «Країна призначення»

Листи ведмедя Степана – це подорожні нариси, написані від імені то в півкулі західній, то у східній… середньостатистичного українського ведмедика. Це історії з різних екзотичних країн і міст, а також міст України, які Степан справді відвідав. Тут багато іронії та інтертекстуальності. Пишучи листи до своєї хазяйки, Степан проводить короткий курс української і світової літератури. Країна ж призначення для ведмедика завжди Україна.

3. Андреас Бернард «Робити дітей» (переклад з німецької Олександри Григоренко)

«Робити дітей. Нові репродуктивні технології та структура сім’ї. Донори сперми, сурогатні матері, штучне запліднення» – така її повна назва, що одразу окреслює основне тематичне коло матеріалу. Тут ідеться не лише про медичний та технічний, так би мовити, аспекти а й про етичний, правовий та культурологічний. Це праця не просто про ембріологію та її розвиток і зокрема про досягнення у галузі репродуктивної медицини – вона присвячена концепту сім’ї, власне, йдеться про повернення у суспільство цінності сімейної моделі «батько-мати-дитина».

Над перекладом книги «Робити дітей» працювала Олександра Григоренко. Вона висловила дві тези щодо того, чому виникла необхідність перекладу цієї праці українською: «По-перше, допоміжні репродуктивні технології стають буденністю і змінюють життя все більшої кількості людей, їхня роль у житті сучасного суспільства вимагає осмислення. По-друге, Україна довгий час вважалася Меккою репродуктивного туризму. Дослідження, пізніші й «мобільніші» за Бернардове, доводять, що «дешевші» країни вже успішно конкурують з Україною, але надзвичайно важливо актуалізувати цей аспект, бо це, зрештою, теж частина нашого іміджу в світі». Цільову аудиторію книжки Андреаса Бернарда Олександра Григоренко коментує так: «Культурологи, соціологи, медики й усі, хто цікавиться цими питаннями. Остання група, напевне, у першу чергу, бо книга написана дуже популярно».

4. Пола Мак-Лейн «Паризька дружина» (переклад з англійської Ірини Вікирчак)

У біографічному романі американської письменниці Поли Мак-Лейн ми знайомимося з іншим Ернестом Гемінґвеєм – таким, яким бачить його перша дружина Гедлі Річардсон. Вони зустрічаються в Чикаґо, коли йому 20, а їй – 28, і незабаром після одруження переїжджають у Париж, щоб реалізувати мрію Ернеста стати письменником та увійти в історію літератури. На фоні Епохи джазу, в оточенні американської богеми «втраченого покоління» на чолі з Ґертрудою Стайн та Фіцджеральдами вони живуть, кохають, танцюють, пиячать, гуляють вулицями Парижа, борються за свої мрії та… страждають. Словом, роблять усе можливе, щоб почуватися живими. Саме тоді Ернест пише свій культовий роман «Фієста. І сонце сходить», базований на реальних подіях, і присвячує його Гедлі та їхньому синові Бамбі.

5. Пауль Целан «Арія снігу»

Збірка віршів Пауля Целана Арія снігу (Schneepart), укладена ще самим автором, вийшла у світ через рік після його трагічної загибелі, вона є публікацією зі спадщини. Це найбільш зашифрована поетична книга Целана, яка ставить до своїх читачів особливі вимоги. Її вірші є інтертекстуальним діалогом з актуальними політичними подіями, історичними та культурними феноменами, таємницями універсуму. Тлумачення цих «скалок реальності» водночас ускладнене через граничне ущільнення образної мови поета, отож Арія снігу може вважатися вершиною герметичної творчості Целана.

Це восьма книга повного зібрання поезії Пауля Целана у перекладах та впорядкуванні Петра Рихла.

6. Павел Хілле «Повісті холодного моря2 (переклад з польської Віктора Дмитрука)

Збірка оповідань відомого польського письменника з Ґданська Павла Хілле – це своєрідна приморська сага, герої якої прагнуть віднайти правду. Одні шукають її в Книзі Змін, інші – в книзі, написаній універсальною мовою, або в тому, що дрімає під поверхнею спогадів. Усіх їх характеризує самотність, і кожен здійснює найважливішу подорож у своєму житті, яка наближає до власної правди, до джерела, у якому все бере свій початок.

7. Юлія Федорчук «Недалекі краї» (переклад з польської Віктора Дмитрука)

Книжка оповідань Юлії Федорчук «Недалекі краї»є гарним прикладом сучасної польської прози. 22 оповідання Юлії Федорчук, оповідання про інакшість, чужість і незвичайні зустрічі, зміцнюють віру читача в красу і міць оповіді. У кожному з оповідань зі збірки «Недалекі краї» ми знайомимося з героями, для яких, власне кажучи, немає місця в світі, і читачі бачать реальність з їхньої перспективи. Тому світ, описуваний Юлією Федорчук, не завжди є приємним і зовсім не легко сприймається, але завжди збуджує емоції.

У післямові письменниця пише: «Оповіді, зібрані в цій книжці, великою мірою спираються на реальні переживання, мої або чужі». Історії стосуються звичайної, сірої дійсності. Письменниця показує індивідуальне буття, водночас надаючи вартості екзистенції своїх героїв завдяки поміщенню її в оповідь. Юлія Федорчук розповідає про відносини між людськими істотами і тваринами, пейзажами, землею і предметами, створює свій світ.

Письменниця у «Недалеких краях» намагається наблизитись до того, що є найпервиннішим для людини, а таким, згідно з письменницею, є саме розповідання історій та їх слухання. Згідно з її твердженням, ми тоді «наближаємося до того похмурого місця, переживаємо тривоги й захвати, смуток і радість, стаємо собою».

8. Маріо Бенедетті «Перепочинок» (переклад з іспанської Анни Вовченко)

Мартін Сантоме ‒ самотній п’ятдесятилітній удівець, який уже не сподівається від життя нічого, крім хіба що розміреної та нудної пенсії в близькому майбутньому. Дружина померла давно, троє дітей виросли й живуть своїми бідами та радощами, друзі юності роз’їхалися по світах чи разюче змінилися, а нових не набув... І саме в цей час його знаходить остання в житті любов, яка згодом виявиться ще й по-справжньому першою. Вона поставить перед ним багато запитань, на які доведеться давати відповіді ціною в життя.

9. Леся Івасюк «Зашморги»

Журналістка Ореста отримує завдання від австрійського актора: знайти ін- формацію про остарбайтерку Марію – першу дружину його батька. Ці по- шуки охоплюють кілька часових пластів і життя кількох поколінь в Австрії та Україні. Крок за кроком Ореста розплутує клубок таємниць і віднаходить людей, про існування яких не запідозрювала ні вона, ні замовник. Журналістка зіштовхує два різні світи: традиційно австрійський, з його специфічним укла- дом, та український, її рідний. У цьому інтелектуально-історичному трилері всі герої мають свої історії та трагедії, але спільне одне: вони, нарешті, з ціка- вістю й острахом відкривають для себе одне одного.

10. Юлія Гудошник «Боже[Я]вільна»

Роман «Боже[Я]вільна» – подорожній щоденник українки, яка шукає своє місце у світі. Ці пошуки ведуть її світами: від німецького гуртожитку до тайського острова, від китайського селища до американського мегаполіса, від данської столиці – до японського храму. Кожна подорож дає їй мудрих наставників і відкриває секрети щастя. Це твір про внутрішню свободу, про ненаситну жагу жити та мистецтво бути щасливим.

11. Аґнета Плеєль «Зима в Стокгольмі» (переклад зі шведської Софії Волковецької)

«Зима в Стокгольмі» нагадує щоденникові нотатки: жінка переживає крах свого шлюбу й занурюється в роман із чоловіком, який несподівано з’являється в її житті через одинадцять років після випадкової проведеної разом ночі в чужому місті. Тонкий психологізм та ерудованість оповідачки створюють особливу атмосферу розповіді, в якій майстерно поєднуються невдаване препарування пристрасті, досвід розчарувань, спогади про дитинство, про складний шлюб батьків, пасажі про літературу та мистецтво, пізнавання себе і спроби збагнути значення тривожних снів. Це книжка, сповнена відвертості й чуттєвості жінки, яка пише і стверджує: «Життя – це вправа на уважність».

12. Селья Агава «Те, що падає з неба» (переклад з фінської Юрія Зуба)

З цим романом читачі відкриють для себе творчість однієї із найпопулярніших сучасних фінських письменниць Сельї Агави. Цей роман 2016 року був нагороджений Премією Європейського Союзу за літературу. Цей роман приголомшує, як, власне, його початок: у сонячний літній день з неба падає брила льоду і вбиває жінку на веранді. Залишаються її 8-мирічна донька Саара та чоловік.

«Те, що падає з неба» – роман про несподівані повороти життя, про те, як, одна мить змінює все, руйнує не лише узвичаєний спосіб існування людини, людей, родини, а й цілі світи. Це роман про крихкість кожної істоти, а тому про необхідність цінувати найменшу мить свого життя, кожну мить поряд з найдорожчими людьми. Також роман Сельї Агави про те, що життя завжди відроджується, але ніколи таким, яким було колись. І, звісно, цей роман не без відчуття присутності фатуму.

13. Йозеф Рот «Міста і люди» (переклад з німецької Олесі Яремчук та Христини Назаркевич)

У книжці «Міста і люди» зібрано настроєві фейлетони, есеї та репортажі Йозефа Рота, які створюють панорамну картину епохи початку ХХ століття. Уродженець галицьких Бродів, повернувшись із Першої світової війни, розпочинає журналістську кар’єру міськими репортажами. Петербург, Астрахань, Тирана, Сараєво, Марсель, Ніцца – у 1920-х роках він подорожує світом і відкриває для себе й читачів нові міста. Що нагадує в післявоєнному Сараєві про роки війни? Чи впізнається ще після дев’яти років перемоги більшовицької революції колишня дворянська епоха? Що вабить у «білих містах» Південної Франції? Завдяки блискучому літературному талантові й легкому стилю молодий репортер дотепно зображає дійсність у Франції, Албанії, Росії. В есеї «Євреї: дороги та бездоріжжя» Йозеф Рот створює зворушливий і сповнений любові пам’ятник людям, яких найкраще знав від самого дитинства, – східноєвропейським євреям, і пише короткі репортажі про міста, в які євреї Сходу розпорошилися після Першої світової війни, – Відень, Берлін, Париж, Нью-Йорк.

14. Ілона Айнвольт, Катаріна Фьорінґер «Читати заборонено! (Майже) таємний посібник» (переклад з німецької Олександри Григоренко)

Ця книжка про підлітків. Точніше, про те, що відбувається з тілом, коли воно «росте в усі боки», про нові відчуття, які виникають під час пубертату, про силу-силенну нових запитань, думок і проблем. А ще про те – і це надзвичайно важливо! – як говорити про все це відверто і як знаходити чесні відповіді на всі запитання.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери