Більша частина публікацій присвячена світлої пам’яті письменника, літературознавця, видавця,  одного із засновників альманаху  Петра Сороки. Відкриває часопис рубрика «Майстер-клас», де подано об’ємну  добірку його останніх віршів “Тілом – людина, душею – птах». Про свого колегу, який передчасно перетнув межу вічності, написали  спогади  його  літературні побратими: Ольга Яворська –  «Де свище Овлур – проростає жаль…», Леся Степовичка – «Ми були одне одному завжди трохи «за Збручем».  Запам’ятаються    вірші-memorialis  Богдана Смоляка  та  Надії Гаврилюк. Письменник Богдан Андрусяк  у щемливих рядках –  «Літо, якого не буде»,  пише про  давнього товариша: «Різно було в нашій дружбі, але ніколи не було чогось підлого і підступного. Напевне такої їдкої, спопеляючої правди у вічі один одному, крім нас, ніхто не говорив, але це йшло на користь нам обидвом. Петро був відкритим, його думки читалися навіть по виразу його обличчя, може і щось вдалось приховати, але фальші ніколи там не було…Так що літа в нас, Петре, не буде, на могилу поїду сам, точно на петриківський цвинтар, і там недомовлене договоримо». 

У розділі «Поезія краю. Восьма нота» на читача чекає зустріч із непересічною  індивідуальністю  поета Івана Потія: «Вдень з вогнем – знайти людину Божу!  /  Знає хтось, чи є  вони в раю?  /  Дякую, що відчувати можу  /  Радість непідробну, як даю.  /  Боязно – ходити по слизькому,  /  Сумніватись – курка чи яйце?  /  Дякую сердечно, що нікому  /  Я не зобов’язаний за це!”

В жанрі прози часопис пропонує вісім коротеньких новел Зоряни Замкової, три оповідання Любові Нижник-Бурак, автобіографічну новелу авторки цих нотаток  «Антус», поему в прозі Олександра Марченка «Кобулей», цікаві спогади Ольги Біркової «Останній день зими» про літературно-мистецький захід, що проводився у м. Кременець 23 роки поспіль.

Рубрика «Гості «Куреня» знайомить читачів нашого краю з оригінальною творчістю двох мистців  з міста Мелітополя: поета Олега Гончаренка  («Мій Господи, ти нам іще яви,  /  коли біди відринуть чорні води,  /  і Вулицю Хорошої Погоди,  /  і Вулицю Зеленої Трави.  /  щоб не було, а я таки пройду  /  навпрост, врочисто, гордо й не поволі  /  до перемоги Вулицею Долі  /  і Вулицею Пісні У саду»)  та поетки і блогерши у мережі Faceboоk Павліни Туменко (“У неба запозичу акварелі / І розплескаю долу океан, / Хай оживе у кам’яній пустелі  /  Рапсодія, етюд або роман.  /  Нехай гойдають хвилі ледь помітно  /  Багряні човники, нечитані листи,  /  Зітхнуть тумани в закутках гранітних,  / В імлі загубляться неспалені мости»).

Традиційна рубрика «Пе-ре-гу-ки»  містить твори  Стефанії Білик та Василя Ліщука –   поетичні рефлексії небайдужих поетів на теми сучасної війни. Ось, зокрема, вірш Стефанії Білик пам’яті Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка: «Я боровся за себе, за вас, хотів жити, а не умирати,  /  В дев’ятнадцять – це просто якось не по-людськи звучить.  /  Кулі дикої свист – і здригається в розпачі мати,  /  Та пекуча сльоза на батьківській щоці заблистить… /  Я прожив, як умів, і сумління залишиться чистим,  / Лиш безмежна провина за мамину вічну журбу.  /  Ми достойні сини – не бандити і не терористи,  /  Наша Сотня Небесна продовжить свою боротьбу».  

Щедро представлена літературна критика та есеїстика,  відповідно: літературознавчим  дослідженням  «Феномен Валер’яна Підмогильного” Романа Ладики,  есеями Івана Потія «Три надії» та Юрія Камаєва «Молодь читає не тільки смартфони», рецензіями Ігоря Фарини –«Чотирирядкова гармонія духу»  на збірку поезій Петра Сороки «Катарський рубаят» і «Слово про книгу» на історичний роман Володимира Шовкошитного «Білий кречет»,  рецензіями авторки цих нотаток  –  «Непомильно як діагноз» на збірку натурної прози Богдана Грабовського «Зашпори», «Від минулого заховатися не можна» на роман Ніни Фіалко «Холодний вітер перемін» та «Намистини долі» на  дебютний роман Євгена Хміля «Amor fati». Надія Гаврилюк  до поетичної присвяти  «Пам’яті Петра Сороки» додала  дві рецензії на його твори –  «Глибоке мовчання лісу» на лісові денники «Де свище Овлур» та «Незглибиме світло любов» на роман «Апокрифи лісу», що вийшов друком вже після смерті автора.

У традиційній завершальній рубриці «Посиденьки для маленьких»  пригощає літературним десертом маленьких читачів  Валентина Семеняк. На цей раз це добра, щира і дотепна історія пригод  казкових героїв  з книги  «Бурмотійко і Даринка».