До неї входять три збірки поезії, есе та кіносценарій, усе, окрім текстів пісень для рок-групи «The Doors», лідером якої був Моррісон. Над книжкою працювали перекладач Мірек Боднар, художник Кіріл Кіріллов, редактор перекладу Христина Михайлюк, редактор Ярослав Довган, коректор Алла Журава і дизайнери Денис Овчар та Юра Басараб. 

Поезія Моррісона, маючи за собою потужне інтелектуальне тло, наївна й безпосередня, як дитина, незабруднена розумом, як свідомість первісної людини, що керується винятково інстинктами, розхристана, дика і навіжена, вдумлива й холоднокровно-спокійна, свіжа і задушлива. Це справжня поезія. Та, що нічого не стверджує. Та, що просто вказує на можливості. Відчиняє всі двері. А ви можете увійти в ті з них, які вам сподобаються. 

Передпродаж видання стартував 11 жовтня і триватиме до 30 листопада включно. Замовити книжку можна на сторінці видавництва в соціальній мережі «Фейсбук» — https://www.facebook.com/drunkenboatpublishers/ або написавши на адресу sales.db.publishers@gmail.com. 

До Вашої уваги кілька віршів та ілюстрацій з книжки:

* * *

Що ти тут робиш?

Чого ти хочеш?

Музики?

Ми можемо грати музику.

Але ти хочеш чогось більшого.

Ти хочеш чогось і когось нового.

Я маю рацію?

Звісно ж, маю.

Я знаю, чого ти хочеш.

Ти хочеш екстазу,

пристрасті і блаженства.

Речі зовсім не такі, якими здаються.

Я веду тебе цією дорогою, він тягне в інший бік.

Я не співаю для вигаданої дівчини.

Я говорю з тобою, моє єство.

Відновімо ж світ.

Храм розуміння у вогні.

Поглянь. Бачиш, як він горить?

Грійся на розпечених жаринах.

Ти надто молодий, щоб бути старим,

тобі не треба пояснювати,

ти хочеш бачити речі такими, якими вони є.

Ти точно знаєш, що я роблю

усе.

Могуть

Я можу зупинити рух

Землі. Я змусив

блакитні машини поїхати геть.

Я можу стати невидимий або маленький.

Я можу стати велетнем і дотягнутися до

найдальших речей. Я можу змінити

хід природи.

Я можу опинитися в будь-якому

місці чи в будь-який час.

Я можу викликати мертвих.

Я можу сприймати події з інших світів,

з потаємної глибини своєї пам´яті

і зі свідомості інших.

Я можу.

Я існую.

* * *

Людям потрібні Посередники.

            Письменники, герої, зірки,

            вожді.

Для того, щоб життя набуло форми.

Човен з піску, що зліпила дитина

            на сонці.

Пластмасові солдатики на мініатюрній

            брудній війні. Форти.

Анґар. Ракетні Кораблі.

Церемонії, спектаклі, танці.

Для відродження потреб і спогадів Племені,

заклик до поклоніння, що перш за все

об´єднує, повернення до коріння,

туга за родиною і за

магією дитинства, що оберігає.

* * *

Навіщо я п´ю?

Це дає мені змогу писати вірші.

Іноді, коли це затягується

і все огидне зникає

у глибокому сні,

наступає пробудження

і залишається тільки те, що справжнє.

Коли тіло руйнується,

дух міцнішає.

Прости мені, Отче, бо відаю,

що творю.

Хочу почути останній Вірш

останнього Поета.

* * *

Це мій ліс —

            море дротів.

Цей ґелґіт видінь —

            моє полум´я.

Ці дерева — люди,

            інженери.

І плем´я фермерів

            у їхній недільний вихідний.

Боги — режисери.

            Камери, грецькі

кентаври на операторському крані,

            що ковзають з тихою

гнучкою вишуканістю

у напрямку мене —

            клоуна, що стрибає

у величезній зіниці

            сонця.

У вигині стегна —

            велика небезпека.

Перст помсти —

            Господь.