Re: цензії

03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
02.01.2025|Галина Максимів, письменниця
Про вибір ким бути: ножицями чи папером
31.12.2024|Михайло Жайворон
Між рядками незвіданих тиш
31.12.2024|Галина Максимів, письменниця
Подорож, яка змінила світ на краще
30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Femina est…
30.12.2024|Віктор Вербич
Коли любов триваліша за життя
30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор
«Небо єднати з полем...»
18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
Головна\Події\Презентації

Події

24.07.2014|08:47|Буквоїд

Побачили світ книги лауреатів «Коронації слова» Наталки Доляк та Світлани Талан

Цьогорічні лауреатки конкурсу «Коронація слова» Наталка Доляк та Світлана Талан не зговорюючись написали свої твори про болючі події часів Голодомору.

Тема, яка бентежить українців більше ніж 80-років втілилась у книжки «Чорна дошка» від Наталки Доляк та «Розколоте небо» Світлани Талан. Книги вийдуть друком у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» та надійдуть у продаж цього літа.

«Чорна дошка» Наталки Доляк - це історія про журналіста Леся, який працює в газеті й щиро вірить у те, що пише про колективізацію та досягнення радянської влади. Вірить допоки не поїде у рідне село й не побачить на власні очі, хто такі ці «куркулі», яких він викриває у своїх статтях. Як виконуються плани держзаготування. Який голодний жах панує в українському селі. Нелюдська воля безжально прирекла на моторошну смерть мільйони людей, не милуючи ні жінок, ні дітей. По тому минуло вже понад 80 років, але чи можна забути те, що стало частиною генетичної пам’яті?

Ще одна історія Голодомору та колективізації «Розколоте небо» від Світлани Талан розповідає про родину Чорножукових, які завжди вміли добре працювати. Але плоди цієї праці зібрала колективізація — усе нажите треба було віддати. Що далі, то дужче. За короткий час щедрі й добрі люди перетворилися на примари… Чому голодна смерть спустошила українське село, де були родючі землі та плодючі сади? Варя Чорножукова, мабуть, уже й не намагалася це осягнути. Потрібно було рятувати дітей. За всяку ціну рятувати дітей…

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери