Роман «Піца «Гімалаї» — це історія про дівчину з дивним ім’ям Редька, що безупину мріє про мандри. Старша сестра скидає героїню з небес на землю: краще б на роботу влаштувалася — он хоч піцу розносити. Тільки от у Редьки, вочевидь, у крові дзен-туризм. Одна коробка з італійським наїдком стає для дівчини справжньою скринькою Пандори, і тепер вже інстинкт самозбереження жене її від київської піцерії через Ляйпціґ аж до Індії. Піцу замовляли? А нове життя?

Сама Ірена Карпа про свій новий роман каже наступне: «Ця книга, певно, писалася найдовше з усіх. Як я люблю жартувати, тут нарешті можна переказати сюжет, відповідаючи на зашкарубле питання "а про що ти ото пишеш?". Ідея її виникла під час мого першого великого гімалайського походу, на межі двох Мустанґів, Нижнього і Верхнього, коли ми, намагаючись втриматися на ногах, проходили Долиною вітрів до Чорноріки. Я наче побачила фінальну сцену фільма, який колись знімуть за цим, тоді ще не початим, романом. Нотатки до неї я збирала по всій Азії, від М’янми до Лаосу й Бутану, тому географія подій вийшла радше мітичною, ніж фактичною. І найкумедніше те, що найбільшу частину я писала за рекордно стислий термін — під час останнього гімалайського походу минулої осені, заряджаючи лептоп від сонячних батарей і збираючи довкола себе натовпи цікавих дітей і дорослих в кожному селі, де зупинялась на ніч. 150 кілометрів пішки, нелегально перейдений кордон із Тибетом, відсвяткований на льодовику юбілей і фактично готовий текст. Видно, просто мобілізував дефіцит часу — з появою дитини розумієш, що роззявлятися ніколи».